Дорога

Піднялися сходами на широку веранду, обкладену цеглою. Пофарбовані чорним двері прочинені й підперті шлакоблоком. Усередину надуло сухого листя й бур'янів. Хлопець стиснув батькову руку. Тату, чому двері відчинені?

Просто так. І, мабуть, уже багато років. Можливо, люди підперли їх, коли виносили речі.

Може, почекаємо до завтра?

Ходімо. Швиденько глянемо. Поки не дуже стемніло. Як перевіримо територію, тоді, може, розпалимо багаття.

Але ж у будинку не будемо лишатися?

Нам не обов'язково там лишатися.

Добре.

Хочеш пити?

Так.

Він витягнув пляшку з бічної кишені куртки, відкрутив кришку й дивився, як хлопець п'є. Потім випив сам, закрутив пляшку, взяв хлопця за руку, і вони ввійшли в затемнений вестибюль. Висока стеля. Закордонна люстра. Останні промені, проходячи крізь високе палладіанське вікно на сходовому майданчику між поверхами, утворювали на стіні видовжений ледь видний силует.

Нам же не треба нагору? прошепотів хлопець.

Ні. Може, завтра.

Після того, як перевіримо територію.

Так.

Добре.

Увійшли до вітальні. Під мулистим попелом — ледь видимий обрис килима. Закутані в чохли меблі. На стінах — бліді квадрати від зниклих картин. У кімнаті навпроти передпокою стояв рояль. У тонкому водянистому склі вікна вони побачили власні розрізані силуети. Увійшли та зупинилися, прислухаючись. Поблукали кімнатами, як скептичні покупці нерухомості. Постояли, визираючи з високих вікон: надворі темнішало.

У кухні знайшли ножі, набір каструль і англійську порцеляну. У коморі за ними м'яко зачинилися двері. Кахляна підлога й ряди полиць із десятками літрових слоїків. Чоловік перетнув кімнату, взяв одну з банок і здув пил. Стручкова квасоля. Серед акуратних рядів побачив банки зі скибочками червоного перцю. Помідори. Кукурудза. Молода картопля. Їстівна бамія. Хлопець спостерігав за батьком. Той витирав пил із кришок і натискав на них. Швидко запали сутінки. Чоловік підніс дві банки до вікна й перевернув їх. Глянув на хлопця. Цим можна й отруїтися, сказав він. Треба буде як слід проварити. Домовилися?

Не знаю.

А ти як хочеш?

Вирішуй сам.

Разом вирішимо.

Думаєш, це їстівне?

Думаю, якщо довго проварити, то буде.

Гаразд. Як думаєш, чому його ніхто не з'їв?

Бо ніхто не знайшов. З дороги дім не видно.

Ми ж побачили.

Ти побачив.

Хлопець уважно роздивлявся банки.

Що думаєш?

Думаю, у нас немає вибору.

Твоя правда. Треба зібрати дров, поки ще не стемніло.

Піднявшись чорними сходами, пройшли через кухню в їдальню, несучи оберемки сухого гілля. Потім поламали його і вщерть набили камін. Чоловік підпалив гілля, і дим заклубочився над пофарбованою дерев'яною поперечиною, здійнявся до стелі, а потім знов опустився. Батько, махаючи журналом, роздмухав полум'я, і незабаром тяга в димарі покращала і в кімнаті заревів вогонь, освітлюючи стіни, стелю й міріади граней кришталевої люстри. Полум'я освітило затемнене вікно, поруч із яким виднівся силует хлопця в капюшоні. Скидався на троля, який прийшов з ночі. Тепло, здавалося, приголомшило дитину. Чоловік стягнув чохол із довгого столу в стилі ампір у центрі кімнати, струсив і зробив із нього лежанку біля вогнища. Всадив туди хлопця і стягнув із нього взуття та брудні ганчірки, намотані на ступні. Усе гаразд, прошепотів чоловік. Усе гаразд.

У шухляді на кухні знайшов свічки, запалив дві, накрапав на стільницю розтопленого воску і приліпив їх до поверхні. Вийшов з дому і приніс дров, склав їх біля вогнища. Хлопець не ворушився. На кухні були горщики та каструлі, чоловік взяв одну каструлю, обтерши, поставив її на стіл, а тоді марно спробував відкрити одну з банок. Переніс банки з квасолею і картоплею до вхідних дверей, при світлі свічки в склянці став навколішки, поклав банку між дверима й одвірком та потягнув на себе двері. Потім присів навпочіпки у передпокої, зачепив ногою двері та притиснув ними кришку. Почав повертати саму банку. Рифлена кришка провернулася, здираючи фарбу з дерева. Тоді чоловік міцніше схопився за скло, щільніше притиснув двері та спробував знову. Кришка ковзнула по дереву, а потім спинилася. Тоді чоловік повільно прокрутив банку, витягнув її, скрутив металеве кільце з кришки та поставив банку на підлогу. Так само відкрив і другу, а тоді підвівся і відніс їх на кухню, тримаючи в руці склянку, у якій крутилася та шипіла свічка. Спробував підчепити кришки великими пальцями, але ті були закручені міцно. Вирішив, що це гарний знак. Приставив край кришки до стільниці та вдарив кулаком по банці згори, кришка зіскочила і впала на підлогу. Чоловік підніс банку до носа і понюхав. Пахло смачно. Вилив картоплю і квасолю в каструлю і відніс її в їдальню, де поставив на вогонь.