Доторк

Шериф відмовився будь-що робити, натякаючи на те, що вони самі співпрацювали з репортерами журналу в опублікуванні статті; по всьому місті ходять історії, сказав він, про фантастичні суми, які їм за неї заплатили. Публічне розкриття того, що вони судяться з «Нешнал моторз» за мільйон доларів, здається, добряче привернуло увагу людей. У багатьох з них у голові стався заскок, вони припустили, що Старки вже отримали гроші, тож більшість дзвінків були вимаганнями, коли тих попереджали, що їхні життя в небезпеці, якщо не віддадуть частину награбованого. Як не крути, коли подумати, постраждало ж усе місто. Багатьох із них позвільняли, коли закрили Центр; постраждав бізнес і в торгових центрах, і маленьких крамничках біля Центру. Тож частина грошей правомірно належить їм.

Карен боялася ще більше через дробовик. Вона знала: якщо хтось насмілиться підійти до дверей або якщо Барні хоч раз упіймає когось, хто пише непристойності та погрози в них на стінах чи під’їзній доріжці, він, найпевніше, вдасться до зброї. І він не розбиратиметься, дитина там чи доросла людина. Його характер став такий непередбачуваний, що вона була певна: з такою накопиченою люттю він спочатку стрілятиме, а вже тоді ставитиме запитання.

Удень і вночі її переслідували жахіття, у період, який, згідно з книжками про пренатальний догляд, мав би бути найдивовижнішим у її житті. Більшість жінок, як вона розуміла, тішилися протягом цих останніх місяців, коли неприємні симптоми вже минули, а дитя втихомирюється й чекає, але більшість часу вона перебувала на межі істерики. Лікар Лірой переймався тим, чи не забагато седативних їй дає. Його також хвилював її тиск, він змусив Карен пообіцяти, що вона відпочиватиме, та навіть коли Карен це говорила, з того, як лікар змучено проводив рукою по камінно-сивому волоссі, хитав сумним зморшкуватим обличчям, вона знала: він і не очікує, що вона цього дотримуватиметься. Хоча в нього серед пацієнток багато майбутніх породіль, чомусь її проблемою він перейнявся, як власною.

— Цей період має бути для вас щасливим, — заперечував він. — Народження дитини — це один з найважливіших моментів життя пари. Він не має проходити у вас одночасно зі стресом.

До того як вийшла стаття, вона намагалася переконати себе, що найгірше закінчилося, що люди забули й готові дозволити їм жити далі так, як раніше. Та скидалося на те, що вся та ненависть залишилася, вона просто очікувала моменту, щоб їх пожерти. Карен спочатку злилася на те, що Барні з лікарем Ліроєм думають, наче вона купилася на їхню історію стосовно зміни лікарень. Хоча про це й дитина б здогадалася. Тоді вона вирішила прикинутися, ніби повірила в цю брехню.

Раніше Карен думала, що тілесні зміни засмутять її, але тепер, роздивляючись у дзеркалі свою пишноту, вона захоплювалася життям, яке вони з Барні створили своїми тілами. Скоро воно буде поза нею, наповнюватиме легені повітрям і плакатиме. Господи, благала вона, будь ласка, нехай воно буде нормальне. Карен знала, що поклялася любити цю дитину, навіть якщо та виявиться скаліченою, але ж не обов’язково все буде так. Вона намагалася сказати, що прийме будь-що, але якщо Йому однаково, нехай дитина буде здорова — таке наполовину бажання, наполовину молитва. Карен було соромно за такі думки, в яких вона себе жаліла, і зрештою, кому вона молиться, дивлячись у дзеркало, так ніби Бог — це вона сама або те життя всередині неї. Можливо, це і є Бог, новий, чистий, який ділиться якимсь більшим духом, що його всередині носять усі жінки, і з кожною дитиною народжується частинка Бога, яку називають душею. У це вірять індуси. Атман чи Брагма? Карен завжди плутала, котрий з них внутрішній бог, проте, можливо, вона молиться йому, бо надто боїться зіткнутись із зовнішнім. Чи, може, неправильно молитися зі здоровенним животом, відображеним у дзеркалі? Існують же ж примітивні племена, в яких вагітні жінки — табу, тож мусять ховатися? Чи це про те, коли в них менструації? Чому вона ніколи не може до кінця зрозуміти такі речі? Треба пошукати, що там, і спробувати запам’ятати. Їй варто більше читати, готуватися, вдосконалювати розум, щоб дитина не росла, соромлячись матері.

Карен здавалося, що останніми днями Барні якось дивно на неї позирає. Одного разу, коли він тер їй ногу, знімаючи судому, у неї піднявся верх блузки, під вивернутим верхом спідниці для вагітних опустилася білизна, він побачив її випнутий плоский пупок і засмутився. Вона може зрозуміти, чому він останніми днями такий стурбований, але його поведінка лякає. Він не пригадує речей, які сталися раніше. У нього перемішуються вчорашні дні й минулотижневі, а іноді Барні говорить про події цього ранку так, ніби це сталося давним-давно. Ніби в нього в голові переплуталося минуле й теперішнє. А ще він перестав дивитися на годинника. Коли Карен питала в нього, котра година, він злився й казав їй подивитися самій, бо він цього знати не хоче. Частково Барні перебував деінде, від чого їй ставало самотньо.