Драматичні твори

Ти сам розумний дуже!

Тобі чого тут треба? Забирайсь!

Тетяна, пишна й рум’яна, гладка бублейниця, наступає, взявшись у боки,

на ІЇІавулу.

Тетяна

Ач, вигадав! Тебе ще не спитали!

Коли не крутить в носі, то й не чхай!

Тут не твоє засипано, а наше,

То і не пхайсь до нашого млина.

Ще гримає! Злякалися тебе!

Тепер у нас князівський дозвіл є!

В с і

Доволі вже дурити вам людей!

Передерій

Ми знаємо тепер свої права,

Ми маємо князівський привілей!

Капуста

Не продаси нас бдруге воєводі!

Тетяна

Не треба нам такого війта! Геть!

Запроданець! Індик пихатий!

В с і

Зрадник!

Запроданець!

Шавула

Не показились ви?

Де бачили ви того привілея?

Та його ж миші з’їли!

Тетяна

Брешеш ти!

Тебе з’їдять хай миші!

В с і

Забирайсь!

Ш а в у л а Та як ви смієте!

Всі напосідають і відтискують Шавулу до дверей.

Всі

Та вже побачим! Коляндра Чи сміємо, чи ні — аби не ти!

Шавула Я воєводі зараз...

В с і

Хоч до біса!

Виштовхують.

Шавула В хурдигу всіх!..

В с і

Іди під три чорти. Передерій

Ось бачите, товариші-брати,

Який це війт!

В с і

Хай Свічка буде війтом!

III

Передерій

Вони вже близько, будьмо ж всі готові Зустрінути врочисто молодих.

Чіп і П р і с я.

Чіп

Коли ж бо я діждуся того, Прісю,

Щоб в хату одвезти тебе мою?..

П р і с я

Чи бачили! Піду я в його хату,

Де шкірами на десять гонів тхне.

Ч і п

О, не дратуй. Турецькими шовками

І килимами вкрию хату всю,

Голубити, носити на руках Тебе я буду, Прісю.

П р і с я

Ще задавиш.

Який швидкий. Геть руки!

Коляндра (кепку є)

Ну, то що ж? Чому ж не держиш? Ти ж казав колись «Не вирвалась, то й цілувати можна»,

А тут такої пташки не вдержав.

Ч і п

Биків хапав за роги, ведмедів Віч-на-віч клав... А тут неначе чари... Слабе дівча,— а пальчика її Одного розігнути я нездольний!

Коляндра

Отож-бо й є. Не в силі, мабуть, сила, Дивись, моя Тетяна — сім пудів,

Мов зайчика мене підняти може —

А з нею я що хочу, те й роблю,

Дарма що сам безсилий та кульгавий.

Тетяна ( підбігає )

Ти тут, Семене — зайчику мій любий, Ходім мерщій — здається, вже ідуть.

Коляндра Та одчепись.

(Чіпові.)

Оце тобі наука.

Ч і п

іде воно береться в тих кравців!

Вбігає дівчина.

Дівчина Готуйтесь! їдуть, їдуть молоді!

Рух. Гомін. Всі стають по місцях.

Передерій

Всі по місцях! Товариші-брати!

Во славу міста нашого старого,

Во славу чесних всіх працівників,

Во славу руського народу і земл*і Засяють хай всі свічі цехові!

Миттю вся палата освітлюється силою свічок.

Капуста

Тепер нехай через вогонь пройдуть Звичаєм стародавнім молоді.

Музика.

Цеховики стають обабіч дверей, утворюючи своїми свічками щось подібне до вогняної завіси, крізь яку повинні пройти молоді.

IV

Свічка й Меланка входять крізь вогняну заслону. За ними, вже повільно, ошатна юрба дружок і бояр. Меланка в чудовому шлюбному вбранні з серпанком на голові, що закриває її обличчя.

Хор

Ой, пройшла Меланочка крізь вогонь,

Наче щире золото через горн.

Ой, світи ж їм, вогнику, все життя,

Щоб не було в темряву вороття.

Ти в хатині весело їм палай,

Ясну щастя-доленьку їм надай.

Молоді підходять до Тетяни і Капусти, що чекають їх, перша — з хлібом, сіллю і медом, що поставлені на віко з діжі, а другий — з двома зеленими, перевитими золотом свічками та келихом, що стоїть на таці, яку держить

хтось із товаришів.

Тетяна Нехай вас бог благословить святий,

Нехай у вас всього в привіллі буде,

Удосталь хліба, меду та вина.

Капуста На полі хай у тебе буде повня,

А в хаті вічна згода та любов.

Перший хор

Тупу-тупу коло діжечки,

Навідала сироїжечки,

Що ж нам допіру робити:

Чи в хаті свічки світити,

Чи сироїжечки брати,

Чи вже невістку вітати.

Є в нас тарілочка меду,

Йди до нас, невістко, на беседу.

Другий хор

Ой панове сватове, просимо вас,

Прилетіла утінка в добрий час,

Ви ж її не бийте, не лайте,

Ви ж її хорошенько приймайте,

Ви ж її раненько не будіте,

Ви ж її між людьми не судіте.

Перший хор

Ой невістко наша жаданка,

Ой, не рік ми тебе жадали,

Сім років меду не пили,

Сім років свічок не світили,

Ти ж нам солодша від меду.

Йди до нас, голубко, на беседу,

Ти ж нам ясніша за свічку,

Одкрий нам своє біле личко.

Капуста

(знімає серпанок з Меланииного обличчя, зворушений)

Отак, Меласю,— сім років тебе,

Мов свічечку ясную, ми чекали

І в темряві журились, а тепер Ти увійшла, і раптом засіяла Палата вся від радісних огнів.

Меланка (зворушена, припадає на мить до його плеча)

О мій дідусю любий!

Капуста

І за це

Прийми од нас, звичаєм стародавнім,

Зеленую цю свічку.

(Запалює й дає.)

Хай горить Вона тобі на радість та на щастя.

А це тобі, відважний майстре наш.

(Дає так само Свічці.)

Нехай тебе колись прославить пісня,

Що Свічка ти — і світло нам здобув.

Хор

Слава тобі, Свічко-зброяре,

Свічку ти здобув воску яра,

Слава тобі, майстре умілий,

Слава тобі, рицарю смілий!

Капуста бере келих і подає Свічці.

Капуста Тепер прийми цю заздоровну чару.

Хор

Не пий, Іванко,

Першого привіту,

Бо перший привіт,

Лихий на зустріт,

Оддай маршалку Через праве плече —

Нехай він виллє,