Драматичні твори

А справжню ми сховали,— і мечем Зуміємо її ми захистить.

Козеліус вихоплює у Свічки папір К О З Є Л і у С

Так ось яка це миша, що вночі Державнії папери утягла.

(Розглядає нашвидку папір.)

Я вказую на нього, як на татя,

Державного злочинця. Накажи Його схопить негай-но.

Ольшанський (до варти)

Взять його!

Варта наближається до Свічки, Меланка з криком поривається до нього, жовніри її одштовхують. Цеховики кидаються на визвіл — починається бійка.

Меланка

Іване! Любий! Геть, гвалтівники!

Не смієте його ви!

Козека

Геть сама!

З піхов мечі! Беріть його! В заліза!

Свічка Меласю, рідна... ластівко моя...

(Хапає важкий дзиглик — до Козеки.)

Торкнись її хоч пальцем розтрощу Я голову тобі на сто шматків!

Жовніри виймають мечі. Кілька жовнірів насідають на Свічку і зв’язують

йому руки.

Дівчата Ой, лишенько! Тікаймо! Боже ж мій!

Капуста Меласю, доню... заспокойся, рідна... Передерій

Товариші! На визвіл! Не дамо Товариша на згубу!

В с і

Бийте їх!

До зброї, цехи!

Ольшанський

А, свавілля! Бунт!

Хапайте всіх!

Свічка

Товариші! Назад!

Не треба бійки! Бороніть дівчат! Меласю бороніть мою, благаю!

Візьми її, Капусто.

Ч і п

Годі вже.

Доволі слів. До зброї, кожум’яки! Трощіть катів! Кияни, до київ!

(Хапає велику лаву й суне на драбів.) Пріся чіпляється за нього й затримує.

П р І С Я

Василечку, Василечку, не йди!

Тебе заб’ють. Я все... я все тобі!..

Тебе я поцілую!

Ч і п

(виривається)

Геть! Не рівня Палкому кожум’яці бондарівна!

За мною, цехи! Кожум’яка йде!

Ольшанський

Крамола! Всіх рубайте! А, це ти!

Цехи

Не піддавайтесь! Лупцюйте душогубів!

Ч і п

Де голова князівська?

(Нападає на Ольшанського зі своєю лавою ) Але в цю мить Козека вражає його мечем у голову

К о з е к а

На ж тобі!

Чіп падає. Ольшанський Ще голови князівської хотів!

П р і с я

Василечку! Мій любий! Боже ж мій!

Не дивиться...

(Цілує його й ревно плане.)

Ольшанський А, будете тепер!

Ремісників переможено. Свічку та ще кількох пов’язано.

Ольшанський Ведіть його!

Меланка Іване! Рідний мій!

(Метнулася до нього, але падає, зомлівши.)

Свічка Меласю! Рідна!

(Силкується вирватись.)

Кілька жовнірів його стримують. Ольшанський

Не пускай! Держи!

Держіть його, крамольника, свавільця!

Мечі до горла!

Свічка

Браття дорогі!

Благаю, бережіть мою єдину!

Дівчата, Капуста і кілька майстрів обережно відносять Меланку в глибину

хати.

Ольшанський Рушай до замку! Буде вам похмілля.

(Витирає кров з обличчя.)

Ну, майстре Свічко! Ну й гарячий мед У тебе на весіллі...

Свічка

Постривай!

Ще не скінчилось Свіччине весілля!

Всі

(хмуро й урочисто)

Ще не скінчилось Свіччине весілля!

Завіса.

ДІЯ ЧЕТВЕРТА

Воєводин палац. Вечір.

І

Ольшанський і кілька рицарів за кубками при свічах.

Співають.

За вікнами буря бушує,

І хвилі вирують вночі,

А в замку красуня гаптує Кошулю при світлі свічі.

Гаптує і думкою лине На мбре, де всі кораблі,

Де милий далеко десь плине,

До рідної править землі.

І раптом вікно затремтіло,

І вітер свічку задув...

А дівчина враз зрозуміла,

Що милий її утонув...

Ольшанський злісно стукає кулаком об стіл. Ольшанський

Хіба пісень немає веселіших,

Що й за вином сумної завели!

Воєвода

Якраз по цій погоді, що реве Та скиглить під вікном, неначе жінка,

Та й по твоїх пригодах. Знать, тебе Не дуже частували на весіллі.

Ольшанський

Ще не скінчилось Свіччине весілля!

Ще молода в коморі не була.³²

Воєвода

Дивись! Дурниць не здумай наробить.

Вже й так мені цю кашу заварили,

Що попече всі губи, мабуть, нам.

Ольшанський

Яка нудьга... Хоч би прийшов Кезгайло, Подратувати б дурня хоч цього...

Увіходить Кезгайло в киреї. Ольшанський

А, ось і він. Ну, що? Як там, Кезгайле Ще кожум’яки в замок не ідуть?

Кезгайло

Ну й хвища надворі, нехай їй біс!

Січе, плює в обличчя, з ніг валить...

А темно, як в тюрмі... Коли ж і випить Як не в таку погоду, сто чортів.

Ольшанський

Тепер в тюрмі не темно, мій Кезгайле, Бо Свічка там.

Рицарі

Ха-ха! І справді Свічка Тепер в тюрмі! Недовго тільки їй Зосталося горіти, клятій Свічці!

Кезгайло

Завчасно ви глузуєте, панове,

Дивіться краще, як би свічка ця Пожежі нам, бува, не наробила.

По всіх ярах глухе каламуття,

На Кожум’яки й носа хоч не суй, Хвилюється Подольє, тільки й жде Найменшої, щоб спалахнути, іскри.

Ольшанський

Ха-ха! Кезгайла, мабуть, скрізь пече — Ще з тої ночі, як своїм чханням Він Ольбрахтова джуру сполохнув.

Регіт. Кезгайло зривається і береться за меч. Хтось

Не знав, куди подітись джура бідний, Так і чкурнув, мов миша, крізь вікно. Регіт.

Кезгайло

Я вас навчу, як з мене глузувати, П’яниці безсоромні!

Регіт

В с і

Обізвавсь!

Воєвода

Та ну тебе, Кезгайле, не сміши Ти хоч людей. Тверезий!

Кезгайло

Так. Я п’ю,

Але як п’ю, то тільки...

Ольшанський

(закінчує)

З перцем. Кезгайло

Тьху!

(Сідає й п'є.)

Не хочу з дурнями...

Входить К о з е к а.

К о з е к а

Вельможний пане! Прийшов купець вірменський, б’є чолом

Воєвода

Купець вірменський? А, це, мабуть, той, В якого ми два вози одібрали,