Читаем Драматичні твори полностью

Що поламались з крамом на горі.

К о з е к а

Так, пане. він.

Воєвода

Ну, що ж, нехай увійде. Послухаєм, як він почне циганить Та викупу нам всім пропонувать.

К о з е к а То ВЖ».; й. приніс.

Н о є в о д а

Ага! Поклич.

К о з е к а (розчиняє двері)

Іди!

Увіходить вірменський купець із слугою, що держить якийсь сувій та пакунки. Одразу починає лементувати.

Купець

Вельможний, найясніший воєводо!

Нечуване нещастя! Два вози!

Великі два вози! З верхом обидва!

Камха золототкана! Алтабас!

Мосульський шовк! 33 Алмази! Перли! Ва! Зламалися на цих горах жахливих.

То їх тепер у мене одняли.

Обидва вози. Та за віщо ж це?

При чому ж я? Мої хіба це гори?

То ж київські.

Воєвода

Отож-то і воно,

Що київські. А ти хіба не знав,

Як шахраїв ці гори стережуть?

Вози зламались? А навіщо ж їх Ти накладав чотири на один?

Щоб не платити мита? То тепер Не гнівайся на київський закон:

Коли вози зламались од Почайни До Золотої брами,— попрощайсь.

Купець

Не можу ж я! Це все моє майно!

О, змилуйся, вельможний воєводо!

Воєвода Такий закон.

Купець

Я відкуплюсь. Прийми Оці дари. Найкращий оксамит!

Найкращий шлик, гаптований перлом.

(Подає воєводі якусь шапку.)

Камха александрійська. 34 А оце (подає Кезгайлові невеличкий пакуночок■, загорнутий

в парчу)

Нечувана, дорогоцінна рідкощ,

Якої навіть в Кракові нема.

Кезгайло починає розгортати безліч обгорток: парчеву, шовкові різних

кольорів.

Воєвода (в гніві кидає шапку й оксамит)

Чи ти здурів! Та як ти смів мені Цей мотлох непристойний принести!

Лиш золотом єдиним можеш ти Свої вози у мене відкупить.

Давай негайно тисячу дукатів —

Або з очей одразу забирайсь.

Купець

Великий боже! Тисячу дукатів!

Та якби я продав усіх дітей І самого себе, то і тоді б Я тисячі дукатів не зібрав!

О, змилуйся, вельможний пане!

Кезгайло нарешті розгорнув усі обгортки й дістав кришталевий флакон.

Кезгайло (в розпачі)

Перець!

Регіт.

Знов перець, та іще який червоний!

(Чхає, накочується на купця.)

Та як ти смів...апчхи! Та як ти смів!

Купець

Та це ж індійський перець, що його І королі не всі ще куштували!

Кезгайло

Та я тебе!

Купець

Панове!

Воєвода

Зараз геть!

Купець

Панове! Рицарі! Вельможні кавалери!

Я маю дар! Я маю викуп! Ва!

Я зараз приведу вам трьох невільниць, Красунь розкішних. Чарівних дівчат, Яких немає навіть у султана.

А як танцюють. А які цнотливі.

Як цукор'! Як алмаз! Як абрикос!

Як місяць на чотирнадцятий день! 35

Воєвода

Гаразд! Веди. Побачим, що за мед.

Рицарі

Це інша річ.

Воєвода

Та тільки стережись Яких мармиз пекельних привести.

Купець

Як золото! Рахат-лукум! Халва!

Я за хвилину приведу їх. Ва! (Виходить.)

Воєвода

То вип’ємо, панове, за красунь,

Що нам щаслива доля посилає,

Якби ще баб нам здихатись своїх — Утнули би рицарську ми розвагу.

III

Увіходить Козеліус.

Воєвода

А, писарю! Ну що яка погода?

Козеліус

Злочинець тут, вельможний воєводо, Його хотів ти з князем допитать.

Воєвода

Гаразд — веди. У нас якраз є час ^ Між кубками — до тої насолоди,

Що нам купець вірменський обіцяв.

Козеліус відчиняє двері вартові вводять Свічку Хвилина мовчання.

Ну що, гаряча Свічко, ще тебе Сьогоднішняя буря не задула?

Свічка

Немає в світі бурі, щоб огонь Могла задути вічний та правдивий. Задути можна свічку, загасить Пожежу навіть можна, навіть всі Жаринки найдрібніші затоптать,

Але живий огонь і в кремінці Чекає лиш, щоб ми його збудили.

Воєвода

(здивований)

Ти добре кажеш, Свічко, тільки ти Забув одне не вільно людям всім Святий огонь даремно викликать.

І проклят, хто, як ти, блюзнірську руку На заказний той кремінь піднесе.

( Підводиться.)

Тут я один і князь і воєвода.

Я охоронець мирного вогню.

А ти хотів роздуть його в пожежу І місто все повстанням сколотить.

Свічка

Не я почав. Чи не твої ж кати Без сорому на мирне вдерлись свято Не кулаком, а правдою хотів Я перше наше право довести.

Воєвода

Не правдою їючав ти, а злодійством,

Не смієш ти про правду тут казать.

Пан писарю, яка належить кара Свавільникові й татю за крадіж?

К о з е л і у с

(перегортає папери)

Єдина кара «хоч і вперше вкрав,

Але понад полтину то повісить» Судебник Казимира-гороля,36 Артикул чотирнадцятий і далі.,.

(Гортає далі.)

А Саксон 37 каже: «Хто свавільну руку На владу предержащу піднесе І заколот учинить, то злочинця Четвертувать».

Воєвода

Доволі для тебе?

Свічка

Я не боюсь ні смерті, ні тортур.

І все ж тобі не загасити світла,

Що з тьми віків та через стільки бур Проніс народ відважний і свобідний.

Козеліус

Ще кара є — в Саксоні — Зіп^иіагіз 32 — «Хто грамоти державні украде,

Катівською рукою осліпить».

Свічка мимоволі відхитнувся.

Воєвода

Ага, не до вподоби — затремтів.

Що ж, мабуть, так і зробим — хто дививсь На світло заказне, то вже не гідний На інше щось поглянути.

Свічка

(стогне)

Меласю...

Ольшанський підвівся — злорадно. Ольшанський

Так, так! Ти не побачиш вже її —

Ні тих очей, як зорі, променистих,

Ні свіжих уст, ні чарівних тих перс,

І навіть сліз її ти не побачиш,

Коли вона заплаче.

Свічка (з мукою)

Замовчи!

Перейти на страницу:

Похожие книги

Сенека. Собрание сочинений
Сенека. Собрание сочинений

Луций Анней Сенека – крупнейший римский философ, первый представитель стоицизма в Древнем мире. Особую роль в формировании взглядов философа сыграл древнегреческий мыслитель Посидоний. В свою очередь, нравственная позиция и система ценностей Сенеки оказали сильное влияние на его современников и последующие поколения.Произведения Сенеки – всегда откровенный и развернутый «кодекс чести». Любой труд знаменитого философа разворачивает перед нами подробную картину его философии. Сенека поясняет, аргументирует и приглашает к диалогу. В его произведениях поднимаются вопросы, которые затрагивают категории жизни и смерти, счастья и горя, философии и математики: каким должен быть лучший признак уравновешенного ума? Как следует жить, чтобы не падать духом? Для чего человеку нужна философия? В чем разница между философией и математикой? Что приносит нам величайшие беды? Как исправить свою жизнь?В сборник вошли избранные «Нравственные письма к Луцилию», трагедии «Медея», «Федра», «Эдип», «Фиэст», «Агамемнон» и «Октавия» и философский трактат «О счастливой жизни».

Луций Анней Сенека

Драматургия / Философия / Античная литература