Читаем Драматичні твори полностью

Драматичні твори

Іван Кочерга

Що поламались з крамом на горі.

К о з е к а

Так, пане. він.

Воєвода

Ну, що ж, нехай увійде. Послухаєм, як він почне циганить Та викупу нам всім пропонувать.

К о з е к а То ВЖ».; й. приніс.

Н о є в о д а

Ага! Поклич.

К о з е к а (розчиняє двері)

Іди!

Увіходить вірменський купець із слугою, що держить якийсь сувій та пакунки. Одразу починає лементувати.

Купець

Вельможний, найясніший воєводо!

Нечуване нещастя! Два вози!

Великі два вози! З верхом обидва!

Камха золототкана! Алтабас!

Мосульський шовк! ³³ Алмази! Перли! Ва! Зламалися на цих горах жахливих.

То їх тепер у мене одняли.

Обидва вози. Та за віщо ж це?

При чому ж я? Мої хіба це гори?

То ж київські.

Воєвода

Отож-то і воно,

Що київські. А ти хіба не знав,

Як шахраїв ці гори стережуть?

Вози зламались? А навіщо ж їх Ти накладав чотири на один?

Щоб не платити мита? То тепер Не гнівайся на київський закон:

Коли вози зламались од Почайни До Золотої брами,— попрощайсь.

Купець

Не можу ж я! Це все моє майно!

О, змилуйся, вельможний воєводо!

Воєвода Такий закон.

Купець

Я відкуплюсь. Прийми Оці дари. Найкращий оксамит!

Найкращий шлик, гаптований перлом.

(Подає воєводі якусь шапку.)

Камха александрійська. ³⁴ А оце (подає Кезгайлові невеличкий пакуночок■, загорнутий

в парчу)

Нечувана, дорогоцінна рідкощ,

Якої навіть в Кракові нема.

Кезгайло починає розгортати безліч обгорток: парчеву, шовкові різних

кольорів.

Воєвода (в гніві кидає шапку й оксамит)

Чи ти здурів! Та як ти смів мені Цей мотлох непристойний принести!

Лиш золотом єдиним можеш ти Свої вози у мене відкупить.

Давай негайно тисячу дукатів —

Або з очей одразу забирайсь.

Купець

Великий боже! Тисячу дукатів!

Та якби я продав усіх дітей І самого себе, то і тоді б Я тисячі дукатів не зібрав!

О, змилуйся, вельможний пане!

Кезгайло нарешті розгорнув усі обгортки й дістав кришталевий флакон.

Кезгайло (в розпачі)

Перець!

Регіт.

Знов перець, та іще який червоний!

(Чхає, накочується на купця.)

Та як ти смів...апчхи! Та як ти смів!

Купець

Та це ж індійський перець, що його І королі не всі ще куштували!

Кезгайло

Та я тебе!

Купець

Панове!

Воєвода

Зараз геть!

Купець

Панове! Рицарі! Вельможні кавалери!

Я маю дар! Я маю викуп! Ва!

Я зараз приведу вам трьох невільниць, Красунь розкішних. Чарівних дівчат, Яких немає навіть у султана.

А як танцюють. А які цнотливі.

Як цукор'! Як алмаз! Як абрикос!

Як місяць на чотирнадцятий день! ³⁵

Воєвода

Гаразд! Веди. Побачим, що за мед.

Рицарі

Це інша річ.

Воєвода

Та тільки стережись Яких мармиз пекельних привести.

Купець

Як золото! Рахат-лукум! Халва!

Я за хвилину приведу їх. Ва! (Виходить.)

Воєвода

То вип’ємо, панове, за красунь,

Що нам щаслива доля посилає,

Якби ще баб нам здихатись своїх — Утнули би рицарську ми розвагу.

III

Увіходить Козеліус.

Воєвода

А, писарю! Ну що яка погода?

Козеліус

Злочинець тут, вельможний воєводо, Його хотів ти з князем допитать.

Воєвода

Гаразд — веди. У нас якраз є час ^ Між кубками — до тої насолоди,

Що нам купець вірменський обіцяв.

Козеліус відчиняє двері вартові вводять Свічку Хвилина мовчання.

Ну що, гаряча Свічко, ще тебе Сьогоднішняя буря не задула?

Свічка

Немає в світі бурі, щоб огонь Могла задути вічний та правдивий. Задути можна свічку, загасить Пожежу навіть можна, навіть всі Жаринки найдрібніші затоптать,

Але живий огонь і в кремінці Чекає лиш, щоб ми його збудили.

Воєвода

(здивований)

Ти добре кажеш, Свічко, тільки ти Забув одне не вільно людям всім Святий огонь даремно викликать.

І проклят, хто, як ти, блюзнірську руку На заказний той кремінь піднесе.

( Підводиться.)

Тут я один і князь і воєвода.

Я охоронець мирного вогню.

А ти хотів роздуть його в пожежу І місто все повстанням сколотить.

Свічка

Не я почав. Чи не твої ж кати Без сорому на мирне вдерлись свято Не кулаком, а правдою хотів Я перше наше право довести.

Воєвода