«Увага! Говорить штаб оборони міста. Група німецьких бомбардувальників під охороною винищувачів знову намагалася прорватися до міста. Ворожі літаки були вчасно зустрінуті нашою авіацією та вогнем зенітних батарей і після короткого, але запеклого'повітряного бою знищені'і прогнані. Особливо відзначився льотчик-винищувач капітан Орест Пряхін, що один збив блискавичною атакою два літаки — «Хейнкель — 3» і «Юнкере — 88».
Віра. Орест! Яке щастя!
Євгенія. Орест! Яка радість! Він знову мій... І як зав^ жди герой... Хлопчик мій любий...
Вона хитається. Віра і Лена підбігають і підтримують Євгенію.
Віра. Боже мій! Що з вами? Євгенія, люба!
Євгенія
Віра
Лена. Євгенія! Голубка!
Євгенія. Серце... Бережіть Ореста. Нікому... не віддавайте... тільки Вітчизні... бережіть його обидві. Приберіть колодки... Височінь... ще! Як добре... Орест...
Дівчата в сльозах схиляються над тілом Євгенії.
Лена
Віра. Скінчились його тривоги...
Симфонія Бетховена по радіо.
Завіса.
КІНЕЦЬ.
ПЕРЕДМОВА
Поетові чи драматургові — а по суті, це синоніми, бо кожен справжній драматург є поет,— який би взявся до відтворення великого образу Ярослава Мудрого \ неминуче доведеться натрапити не тільки на надзвичайну складність цього суперечливого характеру, а й на труднощі формального порядку: які саме події з довгого і бурхливого життя Ярослава взяти в основу твору? Особливу проблему утворює це питання для поета драматичної форми, бо ця форма вимагає насамперед значної конденсованості зовніш-< ніх подій, звичайно, якщо спинитись на жанрі трагедії, а не драматичної хроніки. Інакше кажучи, в творі з драматичним конфліктом на історичну тему неминучі певні анахронізми та інші відступи від зовнішньої історичної правди, право на які давно вже визнано за драматичними поетами.