Драматичні твори

Нарешті, вигадані мною драматичні подробиці оборони Києва мають таке ж право на художнє існування, як і інші поетичні домисли та образи драми — як месник за вчинені Новгороду кривди Микита (син історичного посадника Коснятина ¹⁴), як заколот Ульфа і Інгігерди проти Ярослава, як пригоди Свічкогаса і т. ін., без яких не обходиться жодна історична драма чи роман,— аби вони відповідали внутрішній правді зображуваної епохи. До речі, щодо активної ролі в драмі Інгігерди, дружина Ярослава, про яку літописи згадують лише в рік її смерті і не дають інших відомостей, довелося користуватися західними джерелами, а саме відомими ісландськими сагами (Еймундова сага¹⁵), де Ярославу і Інгігерді приділено чимало уваги і де нехай ідеалізована постать скандінавської принцеси і властолюбної дружини руського князя змальована в сильних і мальовничих рисах.

Щодо самого Ярослава, центрального образу драматичної поеми, то в змалюванні його треба було прагнути не тільки історичної та художньої правди, але й.якогось філософського узагальнення, якогось свіжого розкриття цього надзвичайно суперечливого характеру. І справді, образ історичного Ярослава складається з таких несхожих рис, як честолюбство, нерозбірливість в засобах його задоволення і щира любов до культури й освіти, великодушність і лукавство; рицарська одвага і поряд з цим малодушна лякливість у вирішальну мить (згадаймо драматичний епізод 1017 р., коли Ярослав, розбитий Болеславом, готовий був тікати за море, але був силоміць примушений новгородцями продовжувати боротьбу за престол); щедрість і скупість, невдячність за зроблені йому послуги тощо. В цілому — це риси монументальної трагічної постаті, однако величної і в своїх чеснотах, і в своїх пороках, характер надзвичайно активний і палкий.