Драматичні твори

Дуже цікаві дані для усвідомлення цього характеру дають недавно опубліковані (в 1940 році) підсумки анатомічного і рентгенологічного вивчення кістяка Ярослава при відкритті знаменитого саркофага в Софійському соборі ¹⁶. Цілий ряд висловлених при цьому дотепних гіпотез і висновків відтворюють не лише фізичний образ дужої людини з чималими пошкодженнями в коліні і правому крижостегновому суглобі (кульгавість), з підвищеною функцією щитовидної залози, а й повною мірою духовний образ — людину, яка відзначалася жвавістю уяви, запальністю, схильністю до вибухів і бурхливих реакцій, людину, чиї величезна енергія і активність, проявлені за молодих років, неминуче повинні були спрямуватись пізніше на мирну творчу діяльність, як воно і було насправді.

Проте ця характеристика здавалася мені надто елементарною, вірніш, однобічною. Розкриваючи цей бурхливий характер в діяльності, я прийшов до висновку, що справа була не в простій сублімації енергії, в скеруванні її під старість в більш спокійне річище. Мені захотілося побачити Ярослава у внутрішньому конфлікті, в боротьбі обох напрямків його творчої енергії — бойового і мирнобудівничого.

Та справа не тільки в цьому роздвоєнні прагнень. Ярослав розуміє, що славне варязьке минуле вже відіграло свою роль, що «годі вже цих ярлів без землі, які на Русь по золото плили», що варяги, які, на думку Інгігерди, здобули йому престол, були лише наемниками, які «продавали свій меч тому, хто дав дорожче». І коли Інгігерда із зневагою дорікає йому за домішку до шляхетної варязької крові рабининої крові (натяк на матір Володимира — Малушу), Ярослав з гнівом і гордістю парирує цей удар:

З усіх небесних благ

Найвищим благом кров я цю вважаю,

Що є з народом вірний мій зв’язок.

Мені не треба пишних тих казок,

Що предків нам шукають десь за морем. Народ мій тут, на рідних цих просторах, Від Києва до Ладоги живе...

І, нарешті, ще одним, неминучим у драмі про Ярослава Мудрого мотивом є, звичайно, мотив мудрості: що вона є і як вона дається людям? Відповідь єдина, її висловлюють багато разів як сам Ярослав, так і інші персонажі поеми:

Береться мудрість не із заповітів, А із шукань і помилок гірких...