В нашій драмі таких порушень небагато. З довгого політичного життя Ярослава я взяв невеликий порівняно відтинок — з 1030 по 1036 рік, тобто ті роки, коли Ярослав після довгої боротьби з Святополком 2
, Болеславом 3, Брячиславом 4 і Мстиславом 5 нарешті «витер пота» і зайнявся «нарядом» об’єднаної під владою Руської землі; цей період завершився блискучою перемогою над печенізькими ордами і остаточним розгромом іх під Києвом 6. З інших зовнішніх подій до цього періоду належать лише похід Ярослава на Чюдь 7 (1030 р.), відвоювання червенських городів 8 у Польщі (1031) і невдалий похід Улеба (Ульфа) в Зирянську землю до «Залізних воріт» 9 (1032). Все це лишається в драмі без змін і хронологічних порушень, крім одного: на 1032 р. я відношу шлюб Ярославової дочки Єлизавети 10 з Гараль-дом норвезьким п,— ця подія насправді відбулась пізніше — в 1044 р., порушення не таке вже істотне, бо в 1032 р. в Інгігерди 12 вже могла бути доросла дочка, якщо згадати, що в 1014 р. вона була в Новгороді дружиною Ярослава і обставала за варягів, побитих в славнозвісному «Поромоиь дворі» 13. Віддаляти ж сватання Гаральда на 12 років і на такий же строк розтягувати час драми було незручним, так само як і відмовитись від цього вдячного епізоду.Друге порушення історичних, вірніше, літописних фактів вже зовсім дрібне — це обставини знаменитої битви з печенігами під Києвом 1036 року. За даними літопису, в той час, коли величезна орда печенігів обложила Київ, Ярослав перебував у Новгороді, де «собрав воя многи и приде Киеву и вы-шде в град свой», і вже потім «выступи из града» і прийняв бій з печенігами, які напали на нього («приступати начаша»). В моїй драмі Ярослав довідується про рух печенізької орди, перебуваючи в самому Києві, причому новгородська допомога приходить за напружених і драматичних обставин, заздалегідь вмотивованих попереднім ходом подій. Думаю, що мав право на таку неістотну зміну, тим більш, що літописна версія не вільна від деяких суперечностей: чому печеніги не використали відсутності князя і його війська в Києві для розгрому міста, маючи очевидну численну перевагу («бе же печенег бещис-ла»), а потім пропустили Ярослава із стомленими дальнім переходом полками в Київ замість одразу напасти на нього?