Орден святого Станіслава — спочатку польський орден, установлений 1765 р. королем Станіславом-Августом Понятовським. Після приєднання царства Польського до Російської імперії цар Олександр І почав нагороджувати орденом святого Станіслава польських уродженців (з 1815 р.). Цей орден мав чотири ступені й вважався наймолодшим се,ред російських орденів.
13
Б е р дчи ч і в — місто обласного підпорядкування, районний центр Житомирської обл.14
Ченстоховський кляштор — католицький монастир (XVII— XVIII ст.) в польському місті Ченстохові (нині адміністративний центр Ченстоховського воєводства ПНР). У костьолі монастиря знаходиться всесвітньовідома ікона «Ченстоховська богоматір», написана, за легендою, євангелістом Лукою в Єрусалимі.15
Столбова дворянк а.— Столбові дворяни були занесені в родо-словні книги в XVI—XVII ст. на відміну від дворян пізнішого походження.16
Румян цев-За дунайський Петро Олександрович — граф, фельдмаршал російської армії (1725—1796). У 1764 р. після скасування гетьманства був призначений Катериною II генерал-губернатором Малоросії. Проводив політику обмеження і знищення «малоросійських привілеїв».17
Імператор Павло І (1754—1801) — син Петра III і Катерини II. Імператор Росії в 1796—1801 рр., був убитий внаслідок двірцевої змови18
Покрова — свято православної церкви, так звана покрова пресвятої Богородиці (1 жовтня за ст. ст.). За легендою, свято встановлено в пам’ять про появу в небі над Константинополем (X ст.) матері божої із сонмом святих; вона розпростерла свій омофор (покрову) над християнами,які відбивали осаду сарацинів. Поява матері божої піднесла дух греків, і вони перемогли ворогів.
19
Безбородькова гімназія.— У 1820 р. у Ніжині була відкрита гімназія, збудована на кошти представника великого роду українських поміщиків, учасників російсько-турецьких воєн 1768—1774 рр. і 1787— 1791 рр. Іллі Андрійовича Безбородька (1756—1815). У 1832 р. гімназія перетворена на ліцей.20
Тредіяковський Василь Кирилович (1703— 1768) — російський поет, філолог, зробив значний внесок у розвиток російського віршування.21
Цар Пріам — у грецькій міфології останній цар Трої, під час Троянської війни втратив усіх синів і загинув сам.22
Спас господній — релігійне християнське свято 6 серпня (за ст. ст.), встановлене в пам’ять про визначну подію в житті Ісуса Христа. Здійснивши половину свого земного служіння і довівши свою божественність різними чудесами, він вирішив показати учням славу свого божества. Історія Спаса викладається в Євангеліях від Матфея, Марка і Луки.АЛМАЗНЕ ЖОРНО
Вперше надруковано:
Написана 1927 р.
Автограф невідомий. У архіві зберігається друкований текст п’єси (із книги «Історичні драми», 1948), що має деякі істотні рукописні правки і вставки автора (ІЛ, ф. 103, № 589).
Дозвіл реперткому Народного комісаріату освіти УРСР на постановку п’єса одержала 1927 р. Вперше поставлена в січні 1929 р. в Державному українському драматичному театрі Ім. М. К. Заньковецької (Запоріжжя) Б. В. Романицьким. Йшла на сцені багатьох театрів України.
Подається з урахуванням згаданих змін за вид.:
1
...в корчмі, біля кордону.— В публікаціях твору, починаючи з 1948 р., слів «біля кордону» немає: в «Історичних драмах» вони випали з технічних причин, і потім їх не відновлювали. Ремарку уточнено за попередніми виданнями.2
Стемпковський Юзеф — воєначальник польсько-шляхетського війська, що керував масовою розправою над учасниками народно-визвольного повстання 1768—1769 рр. (Коліївщини) в містечку Кодні (нині село на Житомирщині). За його наказами страчено близько 3 тис. Ноловік, а після припинення страт— «значковано» кожного десятого з повстанців, захоплених у полон (відрубували праву руку й ліву ногу або ліву руку й праву ногу). Жахливі події в Кодні, що ввійшли в історію під назвою «коднянської розправи», відбилися в народних переказах, прислів’ях («щоб тебе Кодня не минула»).3
Г айсин — нині районний центр Вінницької обл. В часи Коліївщини місто входило до складу Брацлавського воєводства Речі Посполитої.4
...п ро Станіслава Врон у...— В архівному примірнику п’єси з авторськими переробками це ім’я та прізвище вписано на місце викресленого Якима Сикуненка. І. Кочерга замінив у,даному разі хлопа-українця, спільника гайдамаків, хлопом-поляком у тій же ролі, наголосивши цим на спільності соціально-визвольних прагнень українських і польських трудових низів у боротьбі проти панства.