Драматичні твори

⁵ Баране Поле (Бране Поле) — нині село Богуславського р-ну на Київщині. Історично засвідчені також інші варіанти назви, пов’язані з різними тлумаченнями її походження,— Бранне Поле, Бран-Поле, Баран-Поле. На думку сучасних радянських істориків, назва села, як і сусідніх з ним урочищ Турчин-Ліс, Черкес-Долина, походить від боїв, які відбувались на цій території під час селянсько-козацьких повстань XVI і XVII ст проти польсько-шляхетських загарбників, а також боїв російсько-українських військ у 70—80-х роках XVII ст. проти турецько-татарських агресорів.

⁶ Здається, поляк, хлоп пана Плавськог о.— Тут внесено авторську переробку. В попередніх виданнях Дубровський тільки перепитував: «До карання на горло?» — і підписував резолюцію.

⁷ ...щоби не довелося шкодувати...— Обмін репліками Дубровського з Лабенцьким, починаючи зі слів: «Це вже третій панський кріпак...» — рукописна вставка автора в архівному примірнику п’єси.

⁸ Новоселиця — слобода на правому березі р. Тясмин, нині село Чигиринського р-ну Черкаської обл. Як і інші населені пункти, згадувані в «Алмазному жорні», зустрічається в донесеннях, матеріалах слідства, інших документах, що стосуються гайдамацького руху на Україні.

⁹ ...проводив закордонну ватагу...— тобто гайдамацький загін із-за тодішнього польсько-російського кордону: з Лівобережної України або з Києва і прилеглої до нього правобережної території, зі степів запорізьких тощо. У повстанні брало участь чимало таких загонів.

¹⁰ Кам’янка — нині районний центр на Черкащині. Пов’язана з багатьма історичними подіями від часів Богдана Хмельницького до декабристського руху (Кам’янська управа Південного товариства декабристів), тут бував О. С. Пушкін, згодом П. І. Чайковський. У пору Коліївщини — центр Кам’янського ключа, що входив за тодішнім адміністративним поділом до Смілянського староства.

¹¹ Залізняк Максим (бл. 1740—?) —запорізький козак, один з керівників народно-визвольного повстання 1768 р. Організувавши з кількасот чоловік загін у Холодному Яру поблизу Чигирина (нині районний центр на Черкащині), вирушив у похід проти польсько-шляхетських поневолювачів. Повстанці, кількість яких невпинно зростала, оволоділи Жаботи-ном, Смілою, Каневом, Черкасами, Корсунем, Лебедином, Звенигородкою та ін. (всі ці населені пункти в наш час належать до Черкаської обл.). У червні 1768 р. загони Залізняка і надвірних козаків польського магната Ф. По-тоцького, що приєдналися на чолі з сотником Іваном Гонтою до повсталих, здобули Умань — центр володінь Потоцького, куди збіглася шляхта з багатьох палаючих замків. Рада повстанців проголосила Залізняка гетьманом. Після придушення Коліївщини російськими військами за наказом Катерини II, в якої польський уряд попросив військової допомоги, Залізняка було схоплено, і Київська губернська канцелярія ухвалила покарати його в такий спосіб: «...колесовать и живова положить на колесо, но вместо того, отменя оное, в ныне употребляемое самонайважнейшим преступникам наказание бить кнутом — дать сто пятьдесят ударов и, вырезав ему ноздри и поставя на лбу и на щеках указанные знаки, сослать в Нерчинск в каторжную работу вечно» (див. зб. документів: Гайдамацький рух на Україні в XVIII ст. К., «Наукова думка», 1970, с. 444—445). По дорозі на каторгу Залізняк утік, але його знову спіймали. Дальша його доля невідома. За свідченням російського поета Г. Р. Державіна, Залізняк був певний час ув’язнений у Москві, потім відпроваджений в Нерчинсь'к. Існує версія, що Залізняк утік і з НерЧинська, брав участь у селянській війні під проводом О. І. Пугачова.

¹² Переробити. Що далі? — Починаючи з відмови Дубровського підписати резолюцію про смертну кару Лободі та Воробченкові і кінчаючи вимогою переробити її — друга вставка І. Кочерги в архівному примірнику п’єси. Нею поглиблюється мотивування поведінки судді Дубровського, образ якого дехто з критиків оголошував неправомірно ідеалізованим.

¹³ ...в Лисянці, Саражинцях, Вербівцях — скрізь до бунту підмовляв...— Йдеться про села, де гайдамацькі загони і повсталі селяни

розплачувалися з панами за кривди й насильства (нині Черкаської обл.). Подіям в одному з них присвячено окремий розділ поеми Т. Г. Шевченка «Гайдамаки» — «Бенкет у Лисянці».

¹⁴ Л иповці (Липовець) —нині центр Липовецького р-ну Вінницької

обл.

¹⁵ Браницький Ксаверій (1730—1819) —великий коронний гетьман (головнокомандуючий військовими силами) Речі Посполитої, керував операціями проти повсталих у 1768 р. Саме йому на допомогу прийшли російські війська, що розбили головні сили гайдамаків.

¹⁶ ...в ини твої суть горлові ї...— тобто за скоєні вчинки закон передбачає смертну кару «на горло» (зітнути голову).