Читаем Драматичні твори полностью

Жовніри і шереговий підходять і починають обшукувати музик.

Шенчик. Та що це ви, вельможний пане, хіба ж ми злодії!

Шереговий (виймає з торби в Скряги досить велике кругле люстро в срібній рамці). Знайшов, пане коменданте!. Люстро, та ще в срібній рамі. (Подає люстро Пшепюрковському.)

Пшепюрковський. А, так ось які ви музики! Люстро в срібній рамі, та ще з графським гербом! Добре. І справді, як такому красунчикові та без люстра? Може, тобі ще й пудри треба?

Скряга. Глузуй, лядський сину, прийде й на тебе час.

Пшепюрковський. Ще що? (Дивиться в люстро.) А й справді подряпала, проклята гайдамачка... А бодай тобі...

Шереговий. В цього більш немає. (Обшукує Шенчи-ка.) Камізелька, пане коменданте. (Підіймає вгору блакитну єдвабну камізельку.)

Пшепюрковський. Добре. Ще один галанець. Якраз Савці свитка, тільки рукавів нема.

Шенчик. Така вже в мене вдача, пане полковнику. Я не органіст — не перебираю.

Пшепюрковський. Добре, добре. Далі.

Шереговий (обшукує Ілька). Щось у руці затиснув — не дає.

Ілько кидає на стіл наперсток і одвертається.

Шереговий (подає Пшепюрковському). Золотий наперсток, пане коменданте.

Пшепюрковський. Га! Наперсток! То з кого це ти його зняв, приятелю? Чи, може, ти не музика, а кравець?

Скряга (хмуро). Шив вас Швачка і без наперстка, вельможний пане.

Пшепюрковський. Ага, не втерпів, приятелю. Обізвався. Так ось які ви, виходить, музики! Добре. Бачите, пане чеснику, яке в мене око на гайдамаків. Ну, що ж, пограли, погуляли — тепер потанцюйте в Кодні. Пане Вержбенто! В заліза їх! Так-то, пане, здається, Скряго, хоч і добре ти граєш на бубні, але прийдеться й тобі заспівати.

Скряга (кидає об землю своїм бубном і хапає бандурутепер він випростався на весь свій великий зріст, і жовніри мимоволі одступають назад перед його повною дикої величності постаттю і натхненним поглядом). Геть з цим бубном, пане коменданте! Співали ми вам не з власної волі, так послухайте ж по нашій охоті... (І перш, ніж устигли йому перебити, він ударяє зразу в струни і співає на стародавній широкий голос з могучою експресією і силою.)

Перебийиіс 36 водить немного —

Сімсот козаків з собою,

Рубає мечем голови з плечей,

А решту топить водою.

Ой, пийте, ляхи, води-калюжі Болотянії.

А що пивали по тій Вкраїні Меди та вини ситнії.

Ой, чи бач, ляше, що пан Хмельницький 37 На жовтім пїску підбився,

Лядськую славу загнав під лаву —

Вже не вернуть вам Вкраїну!

Пшепюрковський (схоплюється). Зараз же хапайте мерзоту! В залізо його, поганця! А! Ти заспіваєш у мене іншої, собако!

Жовніри хапають Скрягу; він, ухопивши за шийку бандуру, починає бити нею жовнірів, деякі падають. Пан Пшепюрковський, що підходить ближче, теж дістає по голові й падає.

Пшепюрковський (підводиться і, вхопившись за голову, закриває хусткою рану). Бий! Колоти їх на мою голову! Так ось які це музики! Добра музика, до ста дяблів! Бачите, пане чеснику, яке наше життя з цими лотрами.

Нарешті після колотнечі і великих зусиль зв’язують Скрязі руки за спиною, потім в’яжуть Шенчика й Ілька.

Пшепюрковський. Бачите, пане чеснику, що за звір? Що й казати — ведмідь здоровий. От тобі і музики. Шикуйся! Гайдамак наперед! (Придержує голову хусткою.) А, прокляті лотри... Рушай!

Пшепюрковський, П а у ш а , зв’язані музики і всі жовні-р и виходять, забравши також і конфісковані речі. На кону тільки корчмар, обидва пани і сліпа дівчина.

Корчмар (здіймає догори руки). Ну й день сьогодні! Хороша торгівля, щоб я так жив!

По всій корчмі сліди бійки, перекинуті лавки, повалені столи тощо. Сліпа дівчина сидить у своєму кутку, притуливши руки до висків.

VII

Л і я. Боже мій... Як страшно і шумно на цім світі... Чого вони всі так кричали?.. І яка страшна їхня музика...

Пани Лозка і Прозка, переморгнувшись між собою, зараз же рішуче підступають до корчмаря.

Прозка (виймаючи пістоль). Ну, пане Янкелю, давай мерщій алмаз. Живо.

Корчмар (зляканий).4Який алмаз? (Зухвало.) Та що це за жарти! Забирайтесь геть!

Л о зка (теж виймаючи пістоль). Що таке? Що тобі — життя набридло? Зараз же давай алмаз!

Прозка (шипить од злості). Мерщій, пся крев, нам нема часу.

Корчмар. Пробі... Кала...

Обидва шляхтичі враз притуляють пістолі до його голови.

Прозка. Писни тільки, пся крев... Зараз же давай алмаз. Ах ти, собако! Ми за цим алмазом два тижні полюємо. Ну!

Перейти на страницу:

Похожие книги

Сенека. Собрание сочинений
Сенека. Собрание сочинений

Луций Анней Сенека – крупнейший римский философ, первый представитель стоицизма в Древнем мире. Особую роль в формировании взглядов философа сыграл древнегреческий мыслитель Посидоний. В свою очередь, нравственная позиция и система ценностей Сенеки оказали сильное влияние на его современников и последующие поколения.Произведения Сенеки – всегда откровенный и развернутый «кодекс чести». Любой труд знаменитого философа разворачивает перед нами подробную картину его философии. Сенека поясняет, аргументирует и приглашает к диалогу. В его произведениях поднимаются вопросы, которые затрагивают категории жизни и смерти, счастья и горя, философии и математики: каким должен быть лучший признак уравновешенного ума? Как следует жить, чтобы не падать духом? Для чего человеку нужна философия? В чем разница между философией и математикой? Что приносит нам величайшие беды? Как исправить свою жизнь?В сборник вошли избранные «Нравственные письма к Луцилию», трагедии «Медея», «Федра», «Эдип», «Фиэст», «Агамемнон» и «Октавия» и философский трактат «О счастливой жизни».

Луций Анней Сенека

Драматургия / Философия / Античная литература