Читаем Драматичні твори полностью

Дубровський. Графиня Брагінська, ще останнє питання. Ще раз обдумайте ваші слова, чи знаєте ви цього чоловіка? Я не можу примусити вас присягнути, але не забувайте, що коли він дійсно врятував вас у ту ніч, то це єдине, що може дарувати його горло, бо, вказуючи на вас, він бере на себе вину за всі ексцеси і злочинства тієї ночі.

Лабенцький. Я протестую проти цього запитання. Це натиск на сумління Свідка.

Брагінська (підводиться, рішуче). Ні. Я не знаю цього чоловіка. (Падає в крісло.)

І л ь к о. Спасибі вам, пане суддя, ви бажали мені добра. Але тричі зреклася хлопа вельможна панна, бо ніколи не простить панянка, що хлопові завдячує життям, що забив вошивий гайдамака золотого рицаря, якого берегла вона в своїй шляхетській душі.

Брагінська підводиться, схвильована, і знову сідає.

Дубровський (бере від Лабенцького заготовлений аркуш і тихо кілька хвилин радиться з Виверським). Пане возний, введіть перших двох злочинців.

VI

Вартові вводять Скрягу і ПІ е н ч и к а, які становляться рядом з Ільком. Напружене мовчання. Дубровський надіває шапку, обидва підсудки роблять те саме.

Дубровський (підводиться). Пане возний! Одчиніть двері, щоб усі вислухали смертний декрет.

Брагінська скрикує. Загальний рух.

Возний (підходить до середніх дверей і тричі відчиняє і зачиняє їх з гуркотом, залишивши востаннє одчиненими). 5і1епііит 27, панове! Втихомиртесь для вислухання декрету смертного. (Гучно повторює тричі ці слова.)

Дубровський (читає). «Іменем його королівської милості і найяснішої республіки, я, Дубровський, суддя Житомирський, з підсудками Виверським і Лабенцьким, обмір-

кувавши фортельні вчинки і гайдамацькі ексцеси нижчемено-ваних лотрів і людей свавільних перед судом нинішнім оче-висто ставших: музик Прокопа Скряги, Мусія Шенчика і Лук’яна Ілька, вирозумівши і зауваживши вини кожного, а меновите *: Прокопа Скрягу яко бунтівника і бродягу, що наводив донських козаків на пана Спендовського і сам його бив і грабував, і, яко сам признався, інших шляхетних панів окрутне забив і грабував; Лук’яна Ілька, як бродягу і лотра, що вкупі з іншими гайдамаками замок пана Калиновича в ЯблунцЯх розграбив, великіє шкоди, гвалт і душогубство вчинив, не дбаючи нічого на боязнь божую і на право посполите,— суд нинішній за таковиє їх виступи і вини горловиє вищеменованих Прокопа Скрягу і Лук’яна Ілька на стинання щиї декретує і на екзекуцію до регіментаря Стемпковського в Кодню надсилає. Мусія Шенчика, що його участь в гайдамацьких ексцесах не доказано, залишити асі гезоіиііопеш **. Пане возний, виведіть злочинців.

Брагінська скрикує і підводиться.

С к р я г а (Ількові). Не поміг тобі панянський поцілунок, Ілько.

Ілько (до Брагінської з презирством). Прощавай, ясновельможна графине. (Зараз же ніжно.) Прощай і ти, Гельцю, дівчино з золотим наперстком, що пригорнулася в одній льолі в мене на грудях в ту чудову ніч...

Вартові виводять усіх трьох.

Брагінська ревно плаче. Ружинський її виводить. Пан Мишка виходить за

ними.

VII

Сутеніє. Гайдук запалює канделябри на столі.

Дубровський. Пане возний, введіть Василя Хмарного.

Возний віддає розпорядження. Ружинський повертається в залу і сідає на перше своє місце.

Дубровський (дивиться на свій годинник). Пане Лабенцький, чи повідомили ви княгиню Вількомірську про скінчення відстрочки?

Лабенцький. Так, вельможний пане.

Ружинський (підходить і кидає на стіл папір). Ось лист від княгині Вількомірсьхої, що уповноважує мене зректися викупу з огляду на скінчення строку.

Дубровський. Занадто вже зрікаються сьогодні шляхетні пані. За яким дияволом було заводити цю собачу комедію? (Кидає папір.)

* Поіменно (лат.).— Ред.

** До вирішення (лат.).— Ред.

Ружинський (спалахнувши і хапаючись за шаблю). Занадто ви дозволяєте собі, пане Дубровський!

Дубровський (у страшнім гніві). Графе Ружинський! Я звелю зняти вам голову за те, що ви осмілюєтесь хапатись за шаблю перед судом! Не досить того, що ви клопочетесь, мов стара баба, щоб не випустили звіра, якого ви роздратували! (Ружинський відходить на своє місце, зігнувшись і злісно стискуючи кулаки.) Але ви допнетесь лише того, що я помилую його власним моїм правом.

Лабенцький. Але цього не можна зробити, пане суддя. Декрет уже підписано всією колегією.

Жовнір (увіходить і подає листа Дубровському). Вельможному пану Дубровському від регіментаря Стемп-ковського. (Повертається і виходить.)

Перейти на страницу:

Похожие книги

Сенека. Собрание сочинений
Сенека. Собрание сочинений

Луций Анней Сенека – крупнейший римский философ, первый представитель стоицизма в Древнем мире. Особую роль в формировании взглядов философа сыграл древнегреческий мыслитель Посидоний. В свою очередь, нравственная позиция и система ценностей Сенеки оказали сильное влияние на его современников и последующие поколения.Произведения Сенеки – всегда откровенный и развернутый «кодекс чести». Любой труд знаменитого философа разворачивает перед нами подробную картину его философии. Сенека поясняет, аргументирует и приглашает к диалогу. В его произведениях поднимаются вопросы, которые затрагивают категории жизни и смерти, счастья и горя, философии и математики: каким должен быть лучший признак уравновешенного ума? Как следует жить, чтобы не падать духом? Для чего человеку нужна философия? В чем разница между философией и математикой? Что приносит нам величайшие беды? Как исправить свою жизнь?В сборник вошли избранные «Нравственные письма к Луцилию», трагедии «Медея», «Федра», «Эдип», «Фиэст», «Агамемнон» и «Октавия» и философский трактат «О счастливой жизни».

Луций Анней Сенека

Драматургия / Философия / Античная литература