Драматичні твори

Марко. А, телеграфіст. А де начальник станції? Де вартовий? Ти телеграфіст, то чого ж ти в нужник сховався? (Тупає ногами.) Зараз же відповідай, де вагони! Я вас виведу на чисту воду, зрадники, мерзавці, шахраї! Станцію зруйную, рейки на рейці не зоставлю, а свого доб’юсь!

Матрьошкін. їй-богу, я нічого не знаю.

Марко. А, ти не знаєш. Зараз же подай усі книги.

Матрьошкін. Які книги? Я не знаю ніяких книг.

Марко (виймає наган). А, так ти не знаєш? А красти ти знаєш?

Спринцовка (в жахові лізе під стіл). Калавур!

Матрьошкін. Ні, ні! Я знаю! Я зараз!

1-й червоноармієць. Товаришу начальник, там біля водогону стоять якісь два вагони, напевне, що військові.

Марко. Негайно одкрить і донести мені, що там таке. Та обшукайте всю станцію.

Червоноармійці виходять.

Марко. Ну, то що ж книги?

Матрьошкін. Я зараз. (Іде в двері за терезами.) Пропав, погиб ні за собаку.

Марко (до Спринцовки). Та чи будеш ти тихо сидіти, чи ні! Попробуй мені тільки втікати, я тебе враз розміняю.

Матрьошкін (тягне кілька великих книжок Із справ). Ось книги.

Марко. Клади на стіл. (Виймає з кишені пачку накладних.) Сідай.

Матрьошкін сідає. Марко теж.

Так. То, значить, ви телеграфіст.

Матрьошкін. Так точно. Телеграфіст Матрьошкін. (Він трохи отямився.)

Марко (пише). Так, Матрьошкін. То все ж таки, де ж начальник станції? Який у вас штат? Хто завідує відсиланням вантажу? Де ж вони всі поділися?

Матрьошкін. Дозвольте доповісти. Начальник станції Приятелів Фе Ме, конторщик для відсилання вантажу Панаженко Ме Ке і я, телеграфіст.

Марко пише.

Певно, що вони кудись пішли, може, в депо, оглядати ремонт. Є ще сторож, але він слабий.

Марко. Так. Це ми з’ясуємо. Але стережись мене дурити. Поки що ось яка справа. За цими накладними я простежив вагони до вашої станції — маємо №№ 0689, 0174, 0031, 7866... так. Ці номери проходили через станції Осиновату,

Перекидну, Безтолоч, Собачий ніс, а ці: 0911, 0224, 0666

і 0729, так, і 0729 (береться за голову), так, 0666 і 0729, оці через станції Тартарари, Три тузи і знов Осиновату, потім з того боку слід губиться коло станції Чортомлик. Так. Де путьовки?

Матрьошкін (перегортує справу). Ось — 0869, 0174, 0031, 7866.

Марко (позначає у себе олівцем). Так. Якого числа приходили?

Матрьошкін. 17 грудня.

Марко. Так. 17 грудня. (Дивиться у справу.) З якої станції?

Матрьошкін. З Безтолочі.

Марко. Куди одправлено?

Матрьошкін (помітно посмілішав). На станцію Чортомлик.

Марко. Нічого подібного. Якби вони проходили через Чортомлик, вони б пішли далі через Кривякіно, Козлову Рудню і Висуньязик. Але там вони не проходили. Де ж вони?

Матрьошкін. Я... я не знаю, за путьовками від 18 грудня під №№ 187 396 і 187397 ці вагони...

Марко (витирає піт з лиця). 187396 і 187397. (Записує.) Це якась плутанина. Шукай краще ті номери, що йшли через Тартарари і Три тузи — 0911, 0224, 0666 і 0729.

Матрьошкін (перегортує справу). Єсть. 1911—26 грудня, 0224, 0666 — 28 грудня і 0729 — 29 грудня.

Марко (дивиться у справу І записує). 28 грудня. Так. (Знов витирає піт.) Принесіть мені склянку води, щось у мене голова болить.

Спринцовка (зривається й приносить воду). Зволь-те, товаришу комісар.

Марко (не беручи води). Куди відіслано?

Матрьошкін. Через станцію Приятная на станцію Чортомлик.

Марко (стукає кулаком по столу). Знов Чортомлик! Та що ти мені морочиш... голову! Я ж тобі казав, що я тільки-но був на Чортомлику і там ніяких вагонів не проходило. Я тобі покажу, як мене дурити! Усіх розміняю к чортовій матері!

Матрьошкін (переляканий). Я... я не знаю. Згідно з путьовками під № двіс... двіс... двісті... двісті...

Марко (до Спрынцовки, що чекає з водою.) А тобі чого!

Спринцовка. Води просили.

М а р к о. А! (Жадливо п'є воду.) Через ваші шахрайства я два тижні товчусь як проклятий по всій залізниці, не роздягався, не вмивався, майже не спав. У голові гуде, намерзся так, що аж шкура болить. Другий день то трясе, то в жар кидає,— дай ще води.

Спринцовка. Дозвольте зауважити, може, у вас температура, жар? Може, дозвольте градусник поставить. (Виймає з кишені термометр.) З медицинської точки зору...

Марко (розлючений). А тобі яке діло! Я тобі як поставлю оцього градусника (виймає наган), то одразу прохолонеш.

Спринцовка (жахнувшись, ховається за Матрьош-кіна). Я... я і так не гарячий, я тільки як бувший фершал... може, у вас, вибачайте, сипняк?

Увіходять обидва червоноармійці й несуть перед собою кілька клунків кожухів і білизни.