Драматичні твори

Левкоїв (до червоноармійців). Беріть його, товариші, та несіть до лазарету, нічого не поробиш — сипняк. Дивно тільки, як він досі держався. Здоровий...

1-й червоноарміець. От біда, треба ж такого лиха. Ну, то берімо, нічого робити.

Беруть за допомогою Спринцовки Марка й виносять. Левкоїв виходить за ними. Хламушка з криком кидається до них.

X л а м у ш к а. Ні! Ні! Цього не може бути! Що ви з ним зробили? Він же здоровий. Стривайте!

Спринцовка (відштовхує). Геть, вошивець! За

бирайся, поки цілий.

Виносять Марка. Хламушка біжить за ними.

Хвилина мовчання.

Приятелів, Панаженко і Матрьошкін у захваті підскакують.

П р'И я т е л і в. Га! Вра! Жив курилка! Матрьошкін. Вра! От так енциклопедія! Хо-хо-хо-хо! Панаженко. А що, взяла, шкура, акторка паршива!

Усі троє, побравшись за руки, починають скакати перед приголомшеною

Марусею і співають:

Жив, жив курилка!

Жива наша спілка!

Не пізнає комісар,

В чому тут помилка.

Дінь-дінь-дінь, дон-дон-дон, Станція Плутанина.

Не розплутає її Ніяка людина!

Пролетіла хмара Буде знову тепло —

Взяли чорти комісара На станцію Пекло!

Завіса.

ДІЯ ДРУГА

Палата в лазареті. Три звичайних лазаретних порожніх ліжка. Просто посередині відчинені двері у другу кімнату. У цих дверях стоїть С п р и н ц о в.-к а і дивиться в ту кімнату.

Спринцовка (розпоряджається). Так. його. Роздягайтеся швидше. Мало що не хоче. Його не спитали... Роздягли? Білизну наготовили? Так. Ну, а тепер кладіть його у ванну. Що? Вода холодна? Льод плаває? Юринда — що холодніша, тим ліпше. Нехай прохолоне, бо дуже палкий. Саджай.

Тієї ж хвилини чути дикий викрик Марка.

Спринцовка. А-га, не до вподоби. Це тобі не теє — хе-хх. Ну, годі вже, тягни.

Два санітари вносять Марка в білизні і халаті і кладуть на ліжко праворуч.

Спринцовка. Ну що, втихомирився, приятелю? Не будеш більш розстрілювати? То що це, він з револьвером! Та ти з глузду з’їхав, чи що?..

Санітар. Так що не дає, товаришу лікпом. Але ми патрони повиймали.

Марко (стогне). Холодно... Пити...

Другий санітар приносить із другої кімнати так звану «утку» і

великий мідний чайник з окропом і становить те й те коло Марка.

Санітар. Вода закипіла, товаришу лікпом, може, дати йому чаю?

Спринцовка. Добре, добре, не розсуждай, іди.

Санітари виходять.

Марко (раптом підводиться й сідає на ліжку). Га! Це ти... Телеграму... Відіслали телеграму? Заарештували зло... злочинців? Це ти, хвершал? Сідай, пиши негайно;., присуд... негайно... Начальника станції і завідувача... відсилкою вантажу... розстрілять... (Падає на подушки.) Присуд... виконати... негай... но...

Спринцовка (здивовано). Та невже? Ще не вгомонився? Скажи, пожалуйста, і холодна вода не бере.

Марко (знов підводиться). Телеграму відіслали. Зараз же пиши телеграму... станція Проскуров... Особоуповно-важеному Четвертої армії... Білобородову. (Падає на подушки.)

Спринцовка. А ще телеграми в голові. Ну, й завзятий же, чорт.

Марко (знов підводиться). Особоуповноважен... Білобородову... пиши. Заслаб на сипняк... лежу лазареті станція Плутанина... крапка... вагони знайшов... негайно відрядіть чоловіка... станцію... Чортів тупик... арештуйте... арештуйте. (Падає.) Чортів, Чортів... тупик. (Знов зривається й.сідає.) То чого ж ти не пишеш, анахтема! Ти чув, що я тобі казав, чи ні?

Спринцовка (розв'язно). Помилуйте-с, хіба ж

можна писати? Адже ж у вас марення, зараз ви непритомні-с, говорите в нестямі-с.

Марко (розлючений). А! Так ось воно як! Я в нестямі? (Підіймає револьвер і двічі стріляє у Спринцовку, але пострілів немає.) Диявол!

Спринцовка (сміється). Ось бачите, як же в.нестямі? Та ні, не турбуйтесь, подайте прохання в аптеку, ми розглянемо в лазареті.

М а р к о. А, то ти ще кепкувати. (Хапає чайник з окропом і вергає його в Спринцовку, який ледве ухиляється.) Зараз же пиши мені, мерзото, а то я тебе самого непритомним зроблю!

Спринцовка (з жахом). Калавур! Рятуйте!

Біжить до дверей, з яких виходить доктор Левкоїв.

Левкоїв. Що тут за гармидер? Чого ти Кричиш?

С п р и н ц о в к а. Та ні, це я так. (Ховається за Левкоєва.) Я нічого, він каже, щоб надіслати телеграму...

Марко знов підводиться. Спринцовка ховається за Левкоєва, тримаючись поза його спиною.

Але ж вони в нестямі... сипняк-с... жар-с...

Марко. Зараз же пиши, мерзото, а то я тебе на місці вб’ю!

Левкоїв (підходить до Марка). Не турбуйтеся, зараз же відішлемо, лягайте... вам не можна хвилюватись. (До Спринцовки.) Принеси паперу, ми зараз напишемо. (Підморгує.)