Драматичні твори

Спринцовка (бере зі столика, що біля ліжка, гаманець і подає Приятелеву). Ось де він — осьдечки.

Приятелів (шарить у гаманці). Ну, це до нас не торкається. Мандат — теж юринда. Ага, накладні на вагони, це треба забрати. Ха-ха. Нехай тепер шукає їх у пеклі.

Матрьошкін (регоче). Так, так. Нехай там шукає.

Приятелів (ховає накладні). На, поклади назад, а то ще скажуть, що ми взяли...

Усі регочуть. Спринцовка кладе на місце гаманець.

Приятелів (стукає кулаком). Ну, то що ж поїзд? Гей, машиніст! Службовий поїзд готовий?

Спринцовка. Так точно, вашескородіє.

Приятелів. Зараз же подавати на першу путь. (Свистить.)

Спринцовка (тягне на стіл чайник і становить склянки). Єсть, вашескородіє! (Бере флейту і імітує гудок.)

Приятелів. Подавай. (Спринцовка готує пунш.)

Марко (підводиться в нестямі). Поїзд! Це мій поїзд. Я чую його гудок, я бачу, як горять його червоні очі... він везе... він везе... мої вагони... мої вагони... (Падає.)

Приятелів (регоче). Ще не забувсь. Спізнився, братику. Твій поїзд одвезе тебе прямо на станцію Пекло. Там на тебе давно чекають. Ха-ха! Ну, то що ж, одправляй!

Усі чекаються і п’ють.

Спринцовка. Добрий коньяк. А як пахне — букет.

Приятелів. Певно, і в комісара в носі засвербить, як почує.

Регочуть і знов п’ють.

Спринцовка. А нум, товариші, заспіваймо про комісара та жаб у болоті. Я почну, а ви підспівуйте.

Усі. Гаразд, починай.

Спринцовка (співає, приграваючи собі на гітарі). Коло залізниці В зеленім болоті Жили собі жаби,

Не знали турботи.

Не відали лиха,

Не відали жалю,

Жили собі тихо,

Весело співали Ква-ква-ква-ква Весело співали!

Усі. Ква-ква-ква-ква — весело співали!

Спринцовка.

Коли ж незабаром Шлють їм комісара —

Чорногуза з довгим носом,

От так божа кара!

Усі.

Чорногуза з довгим носом Замість комісара!

Ква-ква-ква — замість комісара!

Спринцовка.

Показав мандата Чорногуз носатий,

Та почав без зайвих слів Бідних жаб хапати.

Усі.

Ква-ква-ква-ква — бідних жаб хапати! Ква-ква-ква-ква — Чорногуз носатий!

Спринцовка.

Аж недовго панував Чорногуз носатий.

Подавився і пропав Зі своїм мандатом.

Скачуть жаби, хто чимдуж,

Радо, в надпориві:

Подавився Чорногуз,

Будем знову живі!

Ква-ква-ква-ква,

Будем знову живі!

Усі.

Ква-ква-ква-ква, будем знову живі!

Ква-ква-ква-ква, будем знову живі!

Наприкінці пісні увіходить Маруся й зупиняється край порога.

Приятелів (побачивши Марусю). Га! Марусе! І ти до нас! Ха-ха. Сідай, вип’ємо на мирову.

Спринцовка. Марусе, Марусечко! Що я бачу. Яка приємність.

Маруся (не слухаючи). Де комісар? Де ви його діли?

Приятелів. Ха-ха! Поїхав до пекла твій комісар, ваго

нів шукати.

Пан а ж е н к о. Поїжджай за ним, суко, туди тобі й дорога.

Маруся. А, то в...! Ви думаєте, я не знайду на вас управи! (Озирається й бачить Марка.) То ви замість його лікувати — пиячите, співаєте тут над самою його головою. Стережіться, завчасу зраділи, товариші. Не загине праве діло, не втопити вам правди вашою горілкою.

Приятелів (підводиться, хитаючись, із склянкою в руці). То хіба ж це горілка, Марусе? (Добродушно.) Господь з тобоьо, це ж коньяк... з ластівкою, вище дово... довоен... довоєнного рівня. Ось покуштуй-но, ластівка моя, коньячка, а я тебе поцілую.

Марко (в маянні). Жарко... пити...

Маруся (відштовхує його). Геть! (Біжить до Марка.) Боже! Увесь горить, розкинувся, уста посохли, палають... і навіть напитись нема кому подати. (Вертається до столу.) Стережіться. Нехай тільки волос упаде 3^і його голови. (Бере склянку й наливає води, після чого вертається до Марка.) Нате... ось випийте. (Підводить і дає йому напитись.) Боже, який гарячий... (Кладе йому руку на голову.)

Марко (в маячні). Як добре... чия це рука, така ласкава та ніжна, неначе... неначе... рідної... мати... (Бере її за руку.)

Маруся (зворушено). Ну, ось і добре... заспокойтеся. (Сідає біля нього.)

Тим часом «чини» знов починають пити.

Приятелів. Ну, то що ж наш поїзд? Поїхали далі. Одправляй. Поїдемо й без Марусі, нехай їде до пекла зі своїм комісаром.

Спринцовка. Ет, що там на неї дивитись, товариші, вип’ємо краще за чорногузову душу, що вмер на болоті. Він, розумієте, вмер, а жаби співають йому панахиду, ви чули коли-небудь, як жаби гудуть у болоті — крум-крум-крум,— це вони кажуть: сум-сум-сум, себто сумують по чорногузові, ось так:

У зеленім лузі Сум по чорногузу,

Плачуть жаби в тузі. — .

Со святими упокой Душу чорногуза...

Сум-сум-сум-сум, крум-крум-крум-крум, жаль нам чорногуза. (Двічі.)