Драматичні твори

1-й червоноармієць. Єсть, товариш начальник! Обидва вагони з військовим майном. Кожухи, білизна. Так що на всіх підштаниках військові печатки.

Марко (зривається на ноги). А! Так ось воно що! Попались мерзавці! Негайно кажи, де решта вагонів, або зараз же поставлю до стінки.

Матрьошкін. Яж вам казав, що у нас немає. Відіслано на ста... ста... станцію Чор... Чор... Чортомлик, згідно з путьовками під номерами двісті... двісті вісімдесят ти... ти... тисяч трис... трис... трист...

Марко (стукає кулаком). Так ти знов мені будеш морочити голову із своїм Чортомликом! Не досить того, чого у вас на станції два вагони з нашим майном!

Матрьошкін (в розпачі). Ці вагони нічого не доказують! Ми їх перечепили, бо в них позагоралися осі. Вони ж тільки позавчора прибули. Ось і акт про це. (Показує.)

Марко (вихоплює акта). «Березня одинадцятого, комісія в складі начстанції...» (Злісно мне й шпурляє акта.) А, щоб чорт забрав вас з вашими осями, актами, путьовками та іншим безглуздям! Певний, що злодії, а доказати не можна. А на яку станцію йдуть ці вагони?

Матрьошкін (жалібно). Та все на ту ж, на станцію Чор... Чор... Чортомлик.

Марко (сідає на стілець, похиливши голову на руку). Дійсно, що це якась чортова плутанина з цим Чортомликом. Вертиться, підходить до рук, а хочеш узяти — Чортомлик! Та що тут у вас такий холод, прямо аж всього трясе. (Береться за голову.) І голова неначе чужа...

Спринцовка (знов наближається). Вибачте, товаришу комісар, може, дозволите помацати вашу селезьонку, може, у вас, справді, гм, сипняк.

Марко (зривається, розлючений). Та чи довго ти будеш чіплятись до мене із своїм сипняком!.. Я тобі, мерзавець, усі печінки перемацаю.

Спринцовка (із-за столу). Я нічого... я тільки з медицинської точки зору.

Вбігає Маруся, схвильована, задихана, з розкуйовдженим волоссям, без верхнього одягу.

Матрьошкін (з жахом). Кінець! Усе пропало.

Маруся (підбігає до Марка). Товаришу комісар! Злочинство! На цій станції діються великі злочинства! (Вона задихається.)

Марко (підводиться здивований). Хто! Хто ви така?

М а р у с я. Я дочка тутешнього сторожа... Мене заманили й заперли в старому депо... щоб я не виказала вам їхніх шахрайств... але я зламала грати і вирвалась... Дивіться, всі руки в крові...

Марко (хапає її за руки). Хто! Хто зробив це насильство?

Маруся. Начальник станції. Він увесь час чіплявся до мене, не давав спокою, примушував стати його полюбовницею... гнав із хати хворого батька, а коли я сказала, що одкрию всі їхні шахрайства, вони заперли мене обидва — укупі з конторщиком Панаженком, загрожували вбити,— я сама хотіла написати про все в Червону Армію... але якраз... ви приїхали.

Марко (схвильований). Так, значить, це правда! Значить, тут пропали наші вагони!

Маруся. Да, да, багато вагонів, я сама тільки недавно довідалась.

Марко (до Матрьошкіна). А! Попались мерзотники. Ну, то кажіть же швидше, де, де поділись ці вагони. Це дійсно якесь крутійство, я б’юсь тут цілу годину і не можу добратись до товку. За книгами вагони відіслано на Чортомлик, а в Чор-томлику їх немае, як крізь землю провалились.

Маруся. Да, да, за книгами все чисто, але справа в тому, що замість Чортомлика вони нібито помилково відіслали ці вагони на станцію Чорний тупик — зовсім на другу дорогу — в напрямку Умані, адже ж їх ціла зграя — кондуктори, конторники та службовці на Чорному тупику. Там і стояли ці вагони місяць або два, поки не мине законний строк, а тоді їх продають, а гроші ділять, і причепитися не можна, бо за книгами все чисто.

Марко (в захваті хапає Марусині руки). Спасибі, спасибі тобі, дівчино! Просто аж у голові проясніло. А то я вже й сам став думати, може, справді сипняк... Але де ж ці мерзавці — начальник і конторник,— де вони сховались?

Маруся. Певно, вони в слюсарні при новому депо, там вони завжди пиячать.

Марко (грізно дивиться на Матрьошкіна, той не знає, куди дітись). Иу! Так ось, значить, які твої гіутьовки! Ось перегоріли (наступає на нього), акти, книги, станція Чортомлик!

Матрьошкін (белькотить). Змилуйтеся, я ж ні при чому, я тільки теле-те-теле-те...

Марко. А, тепер змилуйтесь. (До червоноармійців.) Зараз же йдіть з ним у слюсарню, нехай він покаже, де сховались ті двоє, та негайно приведіть усіх сюди.

Червоноармійці (до Матрьошкіна). Ходім... ти...

Матрьошкін. Дозвольте хоч пальто взяти.

Марко (зловіще). Підеш і так. Скоро тобі і без пальта буде жарко.

Червоноармійці і Матрьошкін виходять.