Колос. Вистачить. Хрипуна за горло взяв — знайшли. У нас все так, нічого не дадуть* хоч склади повні тріщать. Все чекають, щоб за горло взяли, та міцніше, та так, щоб очі на лоб вилізли, тоді дають, ще й хвалять. Як купці колись: вмерти можеш перед ним, і не подивиться, а як за бороду пощастило схопити, зразу калитку відкриє, у ноги вклоняється і дякує.
Входять начальник штабу і комдив гвардії полковник
Свічка.
Н а ч
Огнєв. Повернулись лижники?
Свічка. Так точно. Ваше завдання виконано.
Огнєв. Молодці, швидко обернулись. Доповідайте.
Свічка
О г н є в. П'ятдесят три кілометри.
Свічка. Виявлено скупчення танків, нарахували сто п’ятдесят машин.
Огнєв. Зараз.
Свічка. На схід від радгоспу «Комунар», в село Си-ницино, вранці прибула дивізія СС і двісті танків. Туди йде ще одна колона, до двох полків. Це розвідникам повідомили партизани. Двоє з них прибули.
Начальник штабу. Я говорив з ними.
Огнєв. Великий загін?
Начальник штабу. П’ятдесят чоловік.
Огнєв. Місцеві?
Начальник штабу. Так точно.
Огнєв. Дороги знають?
Начальник штабу. Дуже добре. Дали важливі відомості. Виявляється, німці від річки до станції Колокол проклали нову дорогу.
Огнєв. Вона від нас за тридцять кілометрів.
Начальник штабу. Так точно! Збудовані міцні мости, але по ній немає руху. Мабуть, щоб наша авіарозвідка не виявила.
Огнєв. Оце-то так! Далі.
Свічка. У мене все, товаришу командуючий.
Командир штабу. Комдив Яковенко тільки що повідомив, що встановлено розвідкою пересування ворога до нашого коридора з Колокола.
Огнєв. Скільки?
Начальник штабу. Дивізія і до сімдесяти танків.
Огнєв. В якому пункті?
Начальник штабу. Тут були
Огнєв. А зараз шістнадцять.
Начальник штабу. Так точно. От і все.
Огнєв
Свічка. Тихо. Ворог дуже слабкий. Коли накажете, я пройду до самої річки.