Драматичні твори

Ад’ютант. Командуючий вам розкаже. У всіх взуття зняли.

Колос. Шкури з німців здеремо!

Входить Огнєв, мовчки сів за стіл, схилив голову на руки.

Огнєв (тихо). Григорій, Григорій...

Колос. Що, Володю?

Огнев. Не пізнав... не пізнав рідного батька. Усіх скалічили, звірі. Скалічили так... страшно дивитись. Постріляні, посічені, очі вирвані, лежать старі, а йшли і співали «Смело, товарищи, в ногу...» ^п. За те їх оті звірі...

Колос. Заспокойся, Володю, що ж робити...

Огнєв. Біля цього вікна завжди до пізньої ночі сидів він, старенький, в окулярах, покашлюючи, перевіряв зошити учнів... Сорок років вчив дітей географії... Усі роки мріяв поїхати на Памір. Я обіцяв йому. (Пауза.) Він казав усім: далі німці не підуть, тут близько син, він не пустить їх в рідне містечко, в будинок, де народився. Він чекав на мене, милий старенький... Ти не знав, як синові було важко... Ти не вірив. Так, ти мав право не вірити, ти чекав іншого від мене.

З площі тихо полилися звуки жалібного маршу. Огнєв встав, дивиться у вікно. Встав і Колос.

Засипають землею... Прощай... Прощай... Вони пізнають тебе, старий вчителю. Пізнають в сині, присягаюсь над твоєю могилою: крізь землю ти почуєш про мою помсту. Ти простиш мені, мій добрий, милий старий...

Колос. Володю... (Обняв його, притиснув до грудей.)

Дужче наростають звуки жалібного маршу. Прощальні залпи. Ввійшов

а д’ ю т а н т.

А д’ ю т а н т. Товаришу командуючий, прибув майор з штабу фронту.

Колос. Нехай трохи почекає.

Огнєв. Ні, не треба, клич. (Сів за стіл.)

А д’ ю т а н т вийшов. Входить майор.

Майор, 3 штабу фронту майор Гусаков.

Огнєв. Сідайте. З чим приїхали?

Майор. Вам пакет, товаришу командуючий. (Подає.)

Огнєв розпечатав, читає.

Колос. Змерзли?

М а й о р. Мені було жарко, і дуже.

Огнєв. За попередження дякую начальникові штабу

фронту, але про це я говорив ще до початку операції. (По

дає пакет Колосу.)

Колос (читає). Попереджували — не вірив, а зараз вирішив заднім числом відписатися. Добре, що хоч зараз дійшло.

Огнєв. Ви краще скажіть: зв’язок з танковим корпусом вже є?

Майор. Здається, нема, точно не знаю.

О г н е в. Де він учора був?

Майор. Не орієнтований.

Огнєв. Чому наш сусід генерал Орлов спить? Німці наш коридор уже прострілюють.

Майор. Що прострілюють, я в цьому впевнився. А чому вони сплять, не можу знати.

Огнєв.. Якого ж біса ви приїхали, товаришу. Не можу знати? Ви офіцер штабу чи посильний?

Майор. Моя справа передати вам пакет — і назад...

О г н є в (перебиває). Передати, і чорт з вами. Швидше дайте поїсти, заправте машину,, нам терміново повертатись. Так?