Майор. Я ще хочу повідомити неприємну річ. До вас я ледве проскочив. Ваш вузенький коридорчик вже не існує. Мене обстріляли з мінометів, мало не загинув. Я не розумію, куди ви дивитесь? Ви зараз одріз’ані. Ви оточені.
Огнєв. Що?
Майор. Так, так, це факт.
Огнєв. Встаньте!
Майор встав.
Майор. Я представник штабу фронту.
Огнєв. Мовчать! Виконуйте наказ!
Майор. Слухаю, товаришу командуючий!
Колос. А я думав, ти його зараз стукнеш. От боягуз, от шкура!
Огнєв. Шкода, що він з штабу фронту, а то я б його від слова «оточення» відучив навіки.
Входить капітан, начальник зв’язку.
. Капітан. Товаришу командуючий* шифровка.
Огнєв
Капітан. Заважають розряди, німці підняли галас в ефірі, але тримаємо.
Огнєв
Колос. Нічого не розумію.
Капітан. Дозвольте.
Огнєв. Ідіть.
Капітан вийшов.
Колос. Командуючий фронтом або нічого не зрозумів, або не хоче зрозуміти. Закріплятися тут і чекати... А на що чекати?
Огнєв. Поки німці не підтягнуть все, що можуть* а потім скаже: що це ви, голубчики, влипли? Скільки я вам мозок вправляв? Куди дивились? Що ж, накажете тепер вам голови одривати?
Колос. Неодмінно. Щоб його чорти взяли, старий бик!
І звідки у нього все це взялося?
Огнєв. А всі недалекі люди такі. Домігшись влади, любуються собою, люблять тільки повчати, лаяти і обов’язково усім хочуть ломакою мозок вправляти.
Дзвонить телефон.
Колос. Хто?
Огнєв. Мій начпоарма Орлик. От диявол, учора його мало не угробили. Осколками руку поранило. Лізе завжди в саме пекло.
Колос. А я думав, він у тебе філософ.
Огнєв. Грамотний, був колись політруком, двома мовами володіє. Я його так професором і називаю.
Колос. І характер міцний...
Огнєв. Ого, ти не дивися, що худенький і в окулярах, кістки може поламати будь-кому.
Колос. А у мене комісар Онуфрій Стратегов, здоровий, здоровий, ледве коняку йому знайшов, щоб витримала, але щодо грамоти — не дуже. Правда, на коні тримається добре, їздить добре, любить коня.
Огнєв
Колос. Прислали. Я його називаю Онуфрій Копито. Це йому більше личить.
Огнєв. І не ображається?
Колос. Ні, він же розуміє...
Входить начпоарма Орлик, рука в нього перев’язана.
Огнєв. Я на вас ображений. Нащо ви у бій з третім батальйоном пішли? Не до лиця начпоармові голову обертом...