Драматичні твори

Сергій. Оце вірно. (Сміється.) Та ти з собою цілий склад носиш.

Печінка. Про всякий випадок, товаришу командир.

Сергій. Дивись, Печінко, пильно, і не тільки перед себе, а й навколо.

Печінка. Єсть, товаришу командир! Уже бачу: до нас хтось повзе.

Сергій. Це санітарка. Швидше давай. (Знову дивиться у бінокль.)

Печінка. Давай, сестрице, дайай... Саночки тягне. Ну от.

В окоп вповзає санітарка з саночками.

Санітарка. Фу, жарко!..

Сергій. Марусю, ти чого сюди приповзла? А хто на батареї?

Маруся. Там Катя, а я тут буду. Раптом що трапиться...

Сергій (взяв трубку). Петренка... Петренко, тримай під рукою шрапнельні: автоматники на танках.

Ледве чути гул моторів.

Маруся. А багато їх...

Печінка. Не бійся, сестрице, поб’ємо.

Маруся. Сама знаю. Товариш гвардії лейтенант Горлов завжди перемагає. У нього такі наводчики... Ти Васю Сокола знаєш?

Печінка. Який він?

Маруся. Такий... Очі сині-сині. Брови чорні такі, як крила. Ох... На всю гвардію такого нема... Катька, мабуть, до нього зараз підсипається. Але він на неї ніякої уваги. Руда вона і в веснянках. Ми з нею разом служили. Я кур’єр-шою, а вона прибиральницею. Разом і на фронт приїхали. Ти бачив її?

Печінка. Тихше. Вже підходять.

Маруся. Та ну їх, ще далеко. Вася сказав мені сьогодні: «Марусю, хоч сто танків давай, все можу». Я його поцілувала, а він: «Тепер і тисяча не страшна». О, який хоробрий! Жах, який хоробрий! Ти Катю не бачив? Ну, і нічого не втратив. Вася мені вчора про неї так сказав: «Знаєш, Марусю, Катя, звичайно, нецікава особа, але листи пише гарні». А я йому й кажу: «Що ж, Васю, може, у неї письмовник є...»

Шум моторів зовсім близько.

Сергій (в телефон). Батареї прямою наводкою по танках біглий вогонь.

Маруся. Ух, гади, пруть. Васю, давай.

Чути залп, потім часті постріли.

Дивись, горить. Один, другий, третій. Це Вася Сокіл! Це він! (Повернулась, посилає рукою поцілунок.)

З обох боків б’ють кулемети.

Сергій (в телефон). Дужче вогонь! Дужче!.. Не гавити, дияволи! Чекаленко, третій шрапнеллю!

Чути близько грюкіт танка.

Печінка. На нас танки, товаришу командир.

Сергій. На місце! (В телефон.) Шрапнеллю третій. Живіше..

Печінка. Став. Горить. Другий став...

Сергій. Молодець, Остапенко!

Чути голос: «Санітара, санітара...»

Маруся. Є, ріднесенький. (Поповзла з санчатами.)

Другий голос: «Санітара... санітара...»

Печінка. Дев’ять підбили.

Сергій. Одинадцять.

Свист міни.

Маруся, лягай.

Близько вибух.

Печінка. Ой, убили її.

Сергій (дивиться). Ні, повзе.

Чути голос: «Санітара... санітара...»

Печінка. Ліворуч десять танків.

Сергій (в трубку). Праворуч від дороги десять, обходять. Чекаленко, по них вогонь. Живіше.

Стрілянина збільшилась.