Драматичні твори

Печінка. Відкочуються, відступають, біжать. Сергій. Зараз повернуться. (В телефон.) Чекаленко, як там? Що? Приготуватись, зараз рушать в обхід. Повернути зараз же. Я у захисті надійному. Сюди не стріляти. Стежте тільки за кулеметним взводом. Живіше бити... так.

Вповзає Маруся.

Маруся. Товаришу командир, молодший сержант Шаяметов та старший сержант Остапенко вбиті... Ось їх документи.

Сергій узяв книжечки, розгортає, з однієї випав клаптик паперу.

Печінка (підняв, читає). «Прошу не одказати і прийняти мене у Комуністичну партію. Коли уб’ють, то обов’язково вважайте — загинув комуністом. Смерть фашистам! Гвардії сержант Остапенко». (Пауза.) Друг... друг, що ж це ти? (Витирає сльозу.) Так зразу неживий...

Сергій. Не плач, браток. За такими не плачуть...

Шум моторів наближається.

Печінка (дивиться в той бік). Я ж вам! Давай, давай ближче! (Взяв гранату.)

Сергій (в телефон). Ліворуч від дороги — двадцять п’ять, праворуч — тридцять один. По дорозі десять. Бити тільки зліва і справа, команди не чекати. Апостоли, є можливість робити чудеса. За Батьківщину, орли! Передати всім. (Поклав трубку.) Печінка, взяти гранати, повзти он туди, до Гомелаурі. Живо.

Печінка. Єсть, товаришу командир! (Взяв гранати, поповз.)

Сергій (виймає гранати). Сиди тут, Марусю. (До

2-го бійця.) Гранати є?

2-й боєць (показує). Так точно!

Сергій. Я до Башликова. Тримайтесь, хлопці! (Поповз.)

Маруся. Ух, чорти... Дадуть фашистам! Чув, командир сказав? За Батьківщину, орли! Це він більше про Васю Сокола думав.

2-й боєць. Про якого Васю?

М а р у с я. А, ти ж з поповнення, новий, не знаєш. Я тобі розкажу. У Васі очі сині-сині... От такі. Брови, як птиці. Перший наводчик на всю гвардію. Орел» Типовий орел. Зразу всім видно.

Шум моторів дужчає. Іде стрілянина.

2-й боєць. Дивись, там, де командир...

Маруся. Оточують... (Крикнула.) Башликов, Башликов! Ага! Один став. А он ще на них. Біжи з гранатами на допомогу! Командира оточують. Біжи!

2-й боєць. Ой, не можу, ми пропали.

Маруся. Наволоч, дай гранати. (Вирвала гранати.) Скажи Васі в телефон...

Побігла з гранатами. Боєць дивиться услід. Закрив голову руками, опустився на дно окопу. Шум дужчає. Тріщать кулемети. Здаля чути голос Марусі: «Васю... Васю!..» Вибух. Один. Другий.

Завіса.

дія пі

Ранок. Кабінет командуючого фронтом. Ввійшов ад’ютант, ставить на стіл графин з водою. Виклав олівці, загострює їх.

Крізь відчинені двері видно спеціального кореспондента Крикуна.

Крикун (підійшов до дверей). А як ви гадаєте, командуючий скоро буде?

Ад’ютант. Не можу знати. Він усю ніч пробув на вузлі зв’язку. А звідти піде на квартиру. Поспати ж йому треба?...

Крикун. А може, сюди зайде?..

Ад’ютант. Все можливо, почекайте.

Крикун. Ах, який жаль. У мене за півгодини Москва на проводі. Я мушу передати статтю про героїчну загибель сина командуючого.