Драматичні твори

Ад’ютант. Так передавайте.

К'р и к у н. Справа в тому, що в мене стаття закінчується так. Ось послухайте. (Витягнув, читає.) «Він загинув на моїх очах, цей чудесний юнак, гідний син свого батька. Крізь гуркіт артилерійської канонади я почув його останні бадьорі слова: «Передайте батькові, я вмираю спокійно, знаю, що він за мене помститься кривавим гадам». Розумієте, коли б тепер усього кілька рядків від батька. Я навіть текстик накидав. (Читає.) «Старий генерал довго сидів зі схиленою головою, дізнавшись про смерть улюбленого сина. Потім підняв голову, в очах його не було сліз. Ні, сліз я не побачив. Очі горіли священним полум’ям помсти. Він твердо сказав: «Спи, мій хлопчику, спокійно і не турбуйся. Я помщуся. Заприсягаюсь честю старого вояки». Ви розумієте, коли б це пощастило мені зараз провернути. Ви розумієте, яка була б стаття! Це ж фітиль усім газетам. Що ж робити? Ось-ось Москва буде на проводі. А як ви думаєте, коли погодити текстик по телефону?

Ад’ютант. А як же ви очі командуючого побачите по телефону? Ви ж так їх розписали.

Крикун. Милий мій, коли б я писав про те, що я бачив, я б не зміг писати щоденно. І ніколи б не мав такої популярності. Редакція вимагає матеріалу щоденно. Читач до мене звик. Без статті Крикуна газета не може вийти. Усі газети заздрять нашій. Завжди говорять моєму редактору: «Ви щасливі. За вашого одного Крикуна ми б віддали усіх своїх, так, віддали б усіх своїх кореспондентів».

Ад’ютант. Да, ви пишете багато. Я завжди читаю. Дуже бойко у вас виходить.

Крикун. Що ж робити? Як подзвонити командуючому?

Ад’ютант. Туди дзвонити не можна.

Крикун (подивився на годинник). Я вже спізнююсь. Передамо так. Думаю, що командуючий протестувати не буде. Адже написано добре, га? Як ви вважаєте?

Ад’юта нт. Нічого.

Крикун. Біжу передавати. Привіт, привіт. (Вийшов.)

Входять Благонравов та Удівітельний

Благонравов. Не прийшов?

Ад’ютант. Нікак нєт!

Благонравов. Дзвонив, що виїздить сюди. (Сідає.)

Ад’ютант вийшов.

Удівітельний. Подумайте, хто міг би сподіватися, що ми залишимось без танкового корпусу? Адже усі дані розвідки говорили за те...

Благонравов. Не говоріть. Які дані? У нас ніколи не було серйозних даних. В цьому наше нещастя.

Удівітельний. По-вашому, виходить, що в нас взагалі розвідка не існує.