Драматичні твори

Ромодан. Так. Питання будівництва, які ви ставите, важливі не тільки для нашої області, але й для інших міст. Дуже переконливо, із знанням діла ви написали. Я певний, що буде рішення ЦК!

Ройовий. Велике спасибі.

Ромодан. За що? Вам спасибі. І ми на бюро приймемо рішення.

Ройовий. Пробачте, я тільки... Як вам сказати... стурбований.

Ромодан. Чим?

Ройовий. Гордієві Опанасовичу я не встиг передати копію записки...

Ромодан. Передайте.

Ройовий. Але ви вже послали її в ЦК. Він може образитись... Будь ласка, ви як-небудь... Ви розумієте... У нього характер...

Ромодан. Поговорю.

Ройовий. До побачення.

Ромодан. До побачення. Одне питання до вас...

Ройовий. Будь ласка.

Ромодан. Чи не здається вам, що коли людина занадто схиляється перед авторитетом, це зв’язує її волю, навіть породжує боягузтво та потворне чинопочитания. А комуніст мусить бути завжди попереду, сміливим, ініціативним і ніколи не забувати, що в партії всі рівні.

Ройовий. Це вірно. Я розумію вас... Розумію всім серцем...

Ромодан (посміхнувся). Дуже добре. Вітайте вашу дружину.

Ройовий. Дякую.

Задзвонив телефон.

Ромодан (узяв трубку). Так... Будь ласка... У мене, зараз передам. (До Ройового.) Вас просить Гордій Опа-насовнч.

Ройовий (взяв трубку). Так... Слухаю!.. Ще вчора все зроблено... Чому не доповів!.. Я не міг вас знайти, дзвонив, дзвонив... Що?.. Ви, Гордію Опанасовичу, на мене не кричіть. Я не чинуша, а голова міської Ради депутатів трудящих. Зрозуміли? (Поклав трубку, до Ромодана.) Вибачте...

Р о м о і* и (і виходить. В дверях з’являється Олександра Олексі ї її -и а Г о р и ц в і т, а за нею — Іваненко.

Горицвіт. Петю, мене не пускають до тебе!..

Ромодан. Це ви, Олександро Олексіївно?

Г о р и ц в і т. Я... я, Петю... (До Іваненка.) А ви не вірили!

Ромодан. Прошу, заходьте.

Горицвіт входить до кабінету.

Гори цвіт. Впізнав! Я так і знала, що ти не забудеш свою стару вчительку. Дай же я тебе поцілую. (Цілує в лоб.)

Ромодан. Сідайте, Олександро Олексіївно. Як ваше здоров’я?

Горицвіт (сідає). Добре. (Знімає шаль, на грудях у неї ордени Леніна, Трудового Червоного Прапора і медаль.) Увечері тільки після роботи трохи крижі болять.

Ромодан. Невже ви ще в школі працюєте?

Г о р и ц в і т. Ні, я на пенсії, але вдома у мене дуже багато роботи.

Ромодан. Вибачте, скільки вам років?

Г о р и ц в і т. Хоч жінок про це і не питають, але я ніколи не приховувала свої роки. Мені, Петю, неповних вісімдесят п’ять. Тільки за два місяці буде.

Ромодан. Ніколи не дав би вам і сімдесяти... Ви дуже добре виглядаєте...

Г о р и ц в і т. Спасибі, Петю. Я б краще виглядала, коли б не такі турботи звалились на мене.

Ромодан. А що таке у вас?