Горицвіт. І ще... У дворі в нас хороший сад, ми всі доглядаємо його, а садових ножиць теж нема...
Ромодан. Дайте мені цей списочок...
Горицвіт. Візьми, Петю.
Ромодан. Що ви, Олександро Олексіївно! Я дуже радий, що бачу вас.
Горицвіт
Ромодан. Будьте здорові.
Горицвіт. А коли в музей поїдеш?
Ромодан. Завтра.
Горицвіт. Поїдь сьогодні, не відкладай. Ти ж знаєш, Петю, як важко буває, коли уроки відкладають на завтра...
Ромодан. Сьогодні поїду.
Г ори цвіт. Це добре. Ти завжди був таким.
Входить І в а и е н к о.
Ромодан
Горицвіт. Спасибі, Петю. Я до тебе буду заходити, тільки скажи помічнику, щоб доповідав. А котра тепер година?
Іваненко. Друга.
Горицвіт. Біжу до своїх старушенцій! Мабуть, уже пересварились... Вони без мене так бешкетують... Просто біда з ними!
Ромодан сідає за стіл, взяв список Горицвіт, мовчки читає, посміхається, пише в блокноті. Входить О в ч а р е н к о. В руках у нього тека з паперами.
Овчаренко. День добрий!
Ромодан. Добрий день, товаришу Овчаренко.
Овчаренко. Прошу пробачити, я трохи запізнився. У мене затягнулось засідання... Наша інтелігенція любить так багато говорити...
Ромодан. Вибачте...
Овчаренко. Наша інтелігенція. А кому-кому, як не їй, треба було б навчитись викладати свої думки точно, стисло, без зайвих слів!.. А все це тому...
Ромодан
Входить Іваненко.
Овчаренко. Вибачте, Петре Олександровичу. А всс це тому...
Ромодан
Овчаренко. Тому, що не вміють логічно мислити. На жаль, у наших школах логіку викладають погано... А, як відомо, всі великі філософи любили логіку і говорили про її виняткове значення. Філософи розуміли...
Ромодан. Вибачте, Гавриле Онуфрійовичу, з приводу якого питання було у вас засідання?
Овчаренко. У нас скоро має відбутись широка нарада ветеринарів і зоотехніків. Скликає облвиконком.
Ромодан. Хороша справа.