Драматичні твори

Ромодан. Читав, Гордію Опанасовичу, нащо ви гаєте час на загальні цифри?.. Нам треба знати дійсне становище. До цього закликав нас Пленум ЦК.

Дремлюга. Виходить, зведення більше не потрібні?..

Ромодан. Потрібні, але не такі.

Дремлюга. Ясно... Так... Все це дуже цікаво виходить,

Пауза.

Ромодан. Гордію Опанасовичу, чому ви не виступили на активі по моїй доповіді?..

Дремлюга. Я ж вам казав, почував себе погано...

Ромодан. Тільки тому?

Дремлюга. Тільки.

Ромодан. Хотів я з вами сьогодні поговорити но щирості, та бачу — не вийде. Одкладем на завтра, а шкода... Дуже шкода!..

Дремлюга. Чому ж... поговорити завжди встигнемо...

Ромодан. Ждати не можна, бо рішення Пленуму провалимо.

Дремлюга. Не розумію вас...

Ромодан. А я не розумію вас: чому агрономи сидять у вашому апараті? Чого ви їх держите?..

Дремлюга. Дозвольте, Петре Олександровичу, дозвольте! Це невірно. Не можу ж я розігнати весь апарат. З ким же тоді працювати?.. Частина вже поїхала...

Ромодан. 'Яка?.. Ви послали за принципом —на тобі, небоже, що мені не гоже... Чому ви з ранку до ночі засідаєте? Чому так вірите в силу паперу?.. Чому ви, як і раніш, не хочете знати, що робиться в районах, колгоспах; МТС?.. Який же з вас керівник?..

Дремлюга. Не вам судити... Я двадцять років на відповідальній роботі. Хто дав вам право так зі мною говорити?! Я — старий кадр, я — лінія!.. Ви зобов’язані, біс забирай, поважати мене, працювати зі мною! А ви на активі хотіли мене на коліна поставити. Ви думали, що я виступлю і впаду перед вами?.. Не вийде! Настане час — і я скажу своє слово вам і таким, як ви...

Ромодан. Все?

Дремлюга. Хотіли відверто, по щирості поговорити, так слухайте.

Ромодан. А що слухати?.. Вас тепер тільки одні роки прикрашають, а не мудрість. Зазнайство, а не скромність. Бездушність, а не людяність. Грубість, окрик, а не добре слово. Вождизм роз’їв вашу душу... Для вас партія — це тільки ваше «я», а не совість і честь народу.

Дремлюга. Товаришу Ромодан! Я не потерплю.

Ромодан. Мовчіть! Ви загрожуєте мені, що прийде час і ви знову закриєте всім роти. Брешете! Не буде цього. Ходім зараз, станемо перед народом і спитаємо всіх чесно і відкрито: за кого ви? За заслужених пустодзвогіів чи за тих, хто бачить потреби держави, потреби людей і без тріс-кучих фраз, всім серцем, гарячим ділом хоче допомогти, щоб не колись, а сьогодні наші люди відчули повністю плоди соціалізму. І моя порада вам — не ждіть, поки вас виженуть з трибуни. Беріться за розум, бо ніякі заслуги в минулому вас не врятують*, , , _{і; (1 л ;і}