Драматичні твори

На палубі з’явився Гроза. Він хитається і руками наче ловить повітря, став. На весь Дніпро позіхнув. Опустив на мотузку відро, витягнув, п’є, потім ллє собі на голову.

Леонід (дивиться). Хороший... (Сміється.) Удень встиг набратись.

Аркадій. Ходім...

Підходять, спинились коло баржі. Гроза підняв відро, п’є, потім знову

ллє воду на голову.

Леонід. День добрий, капітане!

Гроза (повернувся, похмуро). А звідки ти знаєш, що він добрий?

Леонід. По вас бачу.

Гроза. А ти не придивляйся, бо під баржею опинишся. (Ллє воду на голову.) Що вам треба?

Леонід. Дозвольте вас спитати...

Г роза. Дозволяю.

Леонід. Куди ваш корабель піде, вниз чи вверх?

Г роза. Уверх... А що?

Леонід. У нас мотор зіпсувався в човні, чи не могли б ви дозволити нам пришвартуватись до вашої баржі, за плату, звичайно, щоб до міста дійти...

Гроза. А ви хто будете?

Леонід. Я артист, а це мій друг.

Гроза. Артист! (Пауза.) Фокуси робиш чи співаєш? Леонід. Граю в драматичному театрі, а мій друг робить фокуси, навіть шпаги ковтає...

Г роза. Шпаги... Я шість куль проковтнув, а осколкам

і рахунку нема, а живу краще всіх, зрозумів? (До Аркадія.) А скло зубами можеш згризти?

Аркадій. Ні.

Гроза. А я знав одного, Яшка Занзібер, артист з Одеси, фокусник, по десять чарок згризав... От талант! З ним я у розвідку ходив. Пером йому земля... Великий був пройдисвіт, заслужений артист!

Леонід. Дозволите пришвартуватись?

Гроза. Не положено...

Леонід. Ми заплатимо.

Г р о з а. Я хабарів не беру... Не положено... Зрозумів?..

Леонід. Ясно! Вибачайте, капітане!

Г роза. Візьмеш півлітра — і швартуйтесь... Не для мене, ні. На воді не п’ю... А як прибудемо... Тоді дозволяю... Разом вип’ємо, коли фокуси покажеш.

Леонід. Єсть, капітане!

Гроза (сів). Я шкіпер. На баржі у мене є матрос, дочка моя Юля. (Витягнув великого ножа, розкрив.) Обережно з нею, хлопці, бо коли що... (Загнав ножа в кавун.) Рощот зі мною... Ясно?!

Аркадій. Не турбуйтесь. Ми на жінок і не дивимось...

Г роза. Алкоголіки, значить.

Леонід. Ні. Ми делікатні і благородні.

Гроза. Благородні... По ваших вивісках не видать! А де ти служиш?

Аркадій. Я письменник.

Г роза. Письменник... Тоді пробач. А про що пишеш?

Аркадій. Про людей...

Гроза. А яких описуєш?

Аркадій. Різних.

Леонід. Героїв нашого життя прославляє.

Г роза. Героїв?.. А про тих, кого згадують в День Перемоги, пишеш?

Аркадій. Кого ви маєте на увазі?

Гроза. Не догадуєшся?

Аркадій. Ні.

Гроза. Що солдатську славу заробляли кров’ю... От скажи, чому тепер ніхто не носить бойових медалей і орденів на свята?

Леонід. Війна давно закінчилась, люди забувають про ті роки...