Драматичні твори

Магдалина. Не забувайте, я дружина великого художника. За цю образу ви йому дасте відповідь!

Леонід. З радістю. Я йому розкрию очі. Я намалюю ваш портрет в усіх деталях.

Магдалина. Не турбуйтесь. Такий портрет він написав — і не один. Вам ніщо не допоможе... Він любить мене... Любить, як може любити мужчина на схилі віку... Ви не знаєте, які це почуття. Краще забудьмо цю розмову. Чекаємо вас на вечерю... (Пауза.) Мені чомусь здавалось, Льоню, що ви колись вагались, з ким одружитись? Чи я помиляюсь?.. (Пауза. Посміхнулась.) Пробачте... (Вклонилась, іде.)

Леонід дивиться їй услід. Входить назустріч Аркаді й.

Аркадій. Вітаю вас, Магдалино Романівно. Ви так чудесно виглядаєте.

Магдалина. Спасибі... Це, мабуть, тому, що Льоня нагадав мені деякі деталі з нашого світлого минулого.

Аркадій. Я чув, що ви з успіхом виступали в балеті?

Магдалина. Хто це вам сказав?

Аркадій. Ваш чоловік...

Магдалина. А... Починала з успіхом, але скоро залишила сцену.

Аркадій. Чому?

Магдалина. У мене все було, все, крім однієї деталі— таланту, довелося змінити професію. Перед вами скромна закройщиця ательє...

Аркадій. Це теж мистецтво...

Магдалина. І дуже велике, зважаючи на габарити наших дам. (Показала руками, розсміялась.) Ждемо вас... (Пішла )

Аркадій. Спасибі... (Коли вийшла Магдалина.) Ніколи не сказав би, що це мати Вероніки. Старша сестра... Яка жінка... Недаром Богутовський її на острові тримає... Що з тобою?

Леонід. Скажи, друже, чи тримав ти в руках коли-небудь змію?

Аркадій. Ні, думаю, не зміг би...

Леонід. Ось таке у мене зараз почуття від неї. Аркадій. Ти брав її в руки?

Леонід. Од розмови з нею...

Аркадій. А по ній я помітив: щось друге між вами було.

Леонід. Здається, я збожеволію тут. Як добре, що сьогодні їде баржа. Будь проклята ця затока.

Аркадій. Ти мав розмову з Веронікою?

Леонід. Так.

Аркадій. Що вона?

Леонід. Нічого.

Аркадій дивиться пильно на Леоніда.Чого ти так дивишся?
Аркадій.	Пробач.
Леонід.	Прошу.
Аркадій	(наспівує). Дозвольте вас запитати?
Леонід.	Прошу.
Аркадій.	А може, ви самі скажете?
Леонід.	Що?
Аркадій.	Нічого.
Леонід.	Що це за тон?
Аркадій.	А у тебе?
Леонід.	Дивно.
Аркадій.	Дуже...
Леонід.	Що з тобою?
Аркадій.	А з тобою?
Леонід.	І чого ти зі мною так розмовляєш?
Аркадій.	А ти чого?
Леонід.	Ну, знаєш...
Аркадій.	На жаль, ні.
Леонід.	Вона просила передати тобі вітання.
Аркадій.	Брешеш.
Леонід.	Брешу.
Аркадій.	І любліб я тебе, Льоню. (Обняв його.) Ти
велика дитина	і безпорадна.

Леонід. Так порадь.

Аркадій. В такій справі ніхто порадити не може. Леонід. Вірно.

Аркадій. У мене є до тебе прохання.

Леонід. Яке?

Аркадій. Побудьмо тут кілька днів.

^J Леонід. Для чого?