Богутовський. Доїдаю, продав. Скоро попливуть килими. Правда, я міг би продати за добрі гроші мої ранні роботи, але вирішив подарувати їх на весілля дочці... Колись подивиться і згадає батька.
Аркадій. Не думав, що у вас матеріальні труднощі.
Богутовський. Так усі мої знайомі думають... Минули часи великих замовлень, а за пейзажі платять мало, та й не дуже купують. А у вас як?
Аркадій. Сподіваюсь, що моя нова драма піде в театрах.
Богутовський. А коли нР
Аркадій. Напишу сценарій, там гроші платять неза-. лежно:
йід якості.Богутовський. Чув, що вашого брата -добрячим податком обклали?
Аркадій. Не скаржимось, ні..
Богутовський. І я не скаржусь. Платити нема з чого. Ніхто не турбує.
Аркадій. Справді?
Богутовський. Згадав ті дні, коли ми одержували премії. Уранці не зміг писати.
Аркадій. А що пишете?
Богутовський. Пейзажі, портрет одного робітника... Нічого значного не роблю...
Аркадій. Чому? Ви ж майстер великих композицій...
Богутовський. Був, а тепер я вчусь по-новому бачити світ.
Аркадій. Не ви один...
Богутовський. Від цього не легше. Я випив чашу до дна. Повністю. І це забути не можу...
Аркадій. Свою колишню славу.
Богутовський. Не про неї думка.
Аркадій. Тоді, пробачте, не розумію вас.
Богутовський. Ви ж самі поздоровляли мене і високо оцінювали мою роботу, за яку я одержав премію. Чи ви забули, як і інші?
Аркадій. Не забув. Можу зараз нагадати вам усі мої пишні слова, усі епітети...
Богутовський. Хіба вони були тоді нещирі?
Аркадій. Щирі, запевняю вас, але ми всі ніби трохи постаріли і порозумнішали.
Богутовський. З першим згоден, а от у другому невпевнений. Вибачте, це я про себе. Самокритика.
Аркадій. Коли вона щира, то ви ще раз розправите крила...
Богутовський. Чесно кажучи, пробував, не виходить,
Аркадій. Чому?
Богутовський. Скажіть, чи може бути справжнє мистецтво без героя?
Аркадій. Ні.
Богутовський. , А хто тепер входить в моду у нас? Кому так шумно аплодують за кордоном?
Пауза.
Аркадій. Ви вважаєте, краще не говорити про те, що було?
Богутовський