Драматичні твори

Леонід. Ні! Ні! Я не поїду доти, поки вас не виведу на чисту воду і утоплю! (Пішов у той бік, куди пішла Вероніка. Чути його голос.) Вероніко! Вероніко!

Магдалина. Не такі, як ти, мене збирались утопити... А за що? Усім хотіла зробити добро... Усім Нікому не одмовляла... О люди... О мужчини... Які ви... В.комунізм ідете, а душу жінки не розумієте... (Виходить.)

Входить Іларіон Гроза. На гімнастьорці у нього чотири ордени Червоного Прапора і медалі. В руках баян і весло. Гроза сів на пічи»,

Поклав весло..

Гроза (тихо грає на баяні, потім співає). «Ой чого ж ти, дубе, на яр похилився...» ¹¹

Входить Аркадій, спинився, слухає пісню і, коли Гроза закінчив, підходить до нього.

Аркадій. Добрий вечір.

Гроза (подивився на цього, кивнув головою, потім знову подивився на Аркадія). Чого так дивитесь?

Аркадій. На вашу бойову славу.

Гроза. Сідайте...

Аркадій сів. Ввійшов Макар, проходить, ніби не помічає.

(Тихо.) Гордий... Думає, я сліпий, дурень, не знаю, не бачу... Все бачу, все... (Крикнув.) Стій!

Макар спинився.

(Повільно йде до нього: Став, дивиться.) Ти любиш Юльку?

Макар. Спитай у неї!

Гроза. Не хочеш зі мною говорити?

М а к а р, Ні.

Гроза. Чому?

М а кар. Сам знаєш!

Гроза. Щезай!

Макар. Знаєш, що я про тебе думаю...

Г роза. Знаю... Все знаю... Але запам’ятай... Пожалкуєш, що не захотів поговорити зі мною... (Пауза.) Як людина з людиною... Не ображаюсь, не вперше... (Взяв акорд, обертається.)

Макар пішов. Гроза сів біля Аркадія, тихо грає. Аркадій. Граєте ви добре...

Гроза. Без нього не знаю, що робив би... Він душу лікує...

І полилась тиха лірична музика.

Як говорить? А?..

Аркадій кивнув головою, коли стихла музика.

Сьогодні і він не допоможе мені... (Поклав баян.) Аркадій. У вас щось трапилось?

Г роза. Трапилось давно, а розплата тепер прийшла. Усі відстрочки кінчились. Плати, Іларіоне Гроза... Плати сповна. Скажіть, яка є найвища кара для людини?

Аркадій. Вона так і зветься...

Гроза. Смерть?

Аркадій кивнув головою.

Є більш страшна... (Встав, одійшов.) І судить вона без жалю, день і ніч, і нікуди від неї не втечеш... Нікуди... Звіром виєш... Головою б’єшся об землю... А вона ще більше вивертає серце...

Аркадій. Вам треба лікуватись. І ви заспокоїтесь.

Гроза. Заспокоїтись можна... Тільки треба дати хабара...

Аркадій. Не розумію вас.

Гроза. Стати вужем, слизняком, і тоді совість не мучить, вона зникає... Бачив таких?

Аркадій. Бачив і немало.

Гроза. То добре, що бачив... А скільки є таких, що цілують свиню в рило і... Ясно?

Аркадій. Ясно.

Гроза (сів, взяв баян). Юлю бачив?

Аркадій. Помагала нам катер швартувати. Я довго говорив з нею. Хороша дочка у вас...

Гроза. Що ж вона вам розказувала?

Аркадій. Я розпитував про життя ваше.

Гроза. Моє?

Аркадій. Питав, як живете на воді, як працюєте.