Драматичні твори

Варвара. Гіпноз. У нас один чоловік об’явився, читає лекції про гіпноз по клубах. Афішу має з своїм портретом. Такий мужчина красивий і делікатний. На гітарі грає, а голос... Кращий, ніж у Мусліма Маго-маєва ³.

Василина. Як він лікує?

Варвара. Гіпноз. Але не всіх, ні. Строгу рекомендацію треба мати і щоб нікому ні гу-гу.

Василина. Чи не покликати його до Касяна, га?

Варвара. Я б могла дати рекомендацію. Правда, добре бере, але, щоб ти бачила, як Альфред Никифорович після сеансу втомлюється... Аж чуб мокрий у нього.

Василина. Хіба мені грошей жаль? Як же він лікує?

Варвара. Божественно! У нього, окрім мене, лікується дружина директора універмагу та ще одна дуже високопоставлена особа нашої області. (Прикладає палець до уст.)

Василина. Розумію. А як же він лікує?

Варвара. Покладе хвору на ліжко і дивиться, дивиться... Бере гітару і створює настрій.

Касян підвів голову, його не помічають.

Перебирає струни і тихо наспівує... Потім кладе гітару, виймає блискучий шарик і каже: «Зніміть ваші персні, годинник, дивіться на шарик, спокійно, підніміть руки, розслабте тіло...»

Василина. Це ж як?

Варвара. О... Лежати треба так, ніби на хвилях у морі гойдаєшся. А Альфред Никифорович починає гладити спочатку лоба, потім брови, а потім шию, плечі. Гладить, гладить — і таке починається розслаблєніє... Все зникає, тільки чую його тихий голос, немов крізь сон, і засипаю. А коли сеанс закінчить, треба зразу піднести йому стакан горілки і стакан кислого молока, а краще ряжанки.

Василина. Приведи його.

Варвара. Хоч зараз. Тільки гроші бере наперед. Божественно лікує нерви.

Василина. А може, він тільки на жінок так впливає, а на мужчин...

Варвара. Що ти? Він навіть скотину лікує. Сила, сила!

Василина. Ходім до хати, я гроші дам.

Ідуть. Варвара тягне свій фургончик.

Варвара. В одному колгоспі захворів на нерви бугай. Перестав їсти, мукає, худне. Ну, повний індеферент. А бугай не простий, високородний. Лауреат! Всі роги в медалях. Так запросили Альфреда.

Зникають. Касян підвівся, посміхнувся. Входить Ганна. Касян встає.

Г а н н а. День добрий, Касяне!

Касян киває головою, показує на стілець.

Дякую. І що з твоєю сестрою? Я привіталась, а вона відповіла так...

Касяц махнув рукою. Наливає з сифона воду в стакан і подає Ганні,

налив собі.

Дякую. (Дивиться на Касяна.)

Касян не витримує погляду, встає.

Сідай. Як себе почуваєш?

Касян махнув рукою.

Касяне, і нащо ти... Все місто говорить. Добрі люди співчувають: «Тяжко захворів, бідолаха». А злі плещуть, що

з глузду з’їхав..

Касян розвів руками, встав, одійшов.

Почали вже і навколо мене плести павутиння.

Касян повернувся,, дивиться на Ганну.