Драматичні твори

Чиж. А мені все сниться, що я у В’єтнамі. То з кулемета*, то гранатою б’ю імперіалістів. От би мені туди!..

Чорногуз. Так тебе там і приймуть.

Чиж. Приймуть, бо я син СРСР, який є найкращим другом усіх, хто бореться за волю, вірним другом пригноблених! (Встав і заспівав.)

Ми діти Країни Рад,

Ми діти Країни Рад...

Далі ще не придумав.

Чорногуз. І не треба. Раз діти Країни Рад, все і так ясно.

Чиж. Дядьку Чорногуз, давайте махнемо туди вдвох?!

Чорногуз. Ех, Чиж, Чиж... Года не ті, а махнули б... Нам не звикать. Я одмахав аж до Берліна. Жаль, що спинились...

Чиж. Дуже жаль.

Чорногуз. Політика...

Чиж. Політика...

Входить Василина.

Чорногуз. Ану, діставай телеграми. День добрий, Василино Петрівно!

Василина. День добрий, Терентію Яковичу, здоров, Чиж!

Чиж. День добрий, тьотю. А у вашому садку найкращі яблука! От де ми не ходимо, а таких не бачили, правда, дядьку?

Чорногуз (сміється). Правда.

Василина. Піди нарви собі і нам.

Чиж. Єсть! (Побіг.)

Василина. Сідайте. Та сідайте.

Чорногуз. Не положено. Спочатку ви сідайте.

Василина сіла, сів і Чорногуз.

Пауза.

Василина. Скоро ваш день народження. Я вам подушечку вишиваю. Озеро, на березі альтанка, а на воді... відгадайте що?

Чорногуз. Мать, лебеді.

Василина. І як ви зразу відгадали?

Чорногуз. Ви ж мені, спасибі, подарували таку торік.

Василина. Е, там було два лебеді, а тепер вісім.

Чорногуз. Ціле сімейство? Дякую. Як здоров’я Касяна Петровича?

Василина. Краще. Уже і голос прорізався. Такого лікаря знайшла!..

Чорногуз. Що лікарі. У нього душа болить, а душу лікує тільки час.

Василина. Як кому. Одному час допомагає, а другому... Ми чекали вас учора ввечері, думали, зайдете, розкажете, що в світі робиться. Ви ж так гарно розказуєте, куди краще, ніж оті за круглим столом по телевізору.

Чорногуз. Хотів, та допізна генеральна репетиція затяглася у клубі.

Василина. Виходить?

Чорногуз. Буде вистава. Буде. Я вчора у третій дії як рвонув!.. При всіх режисер мене поцілував.

басилина. А що ж ви там таке зробили?

Чорногуз. Спочатку вступає музика... ту... ру... ту... ту, ту... а потім я підводжу голову, встаю... (Встає, одійшов, дивиться на Василину.) «Як бачиш, не юнак стоїть перед тобою. Я посивів у боях важких, у ділах жорстоких і кривавих... Все віддав я на вівтар Вітчизни дорогої. Все... Не раз я прикладав до ран твою хустину...» Тут я виймаю вишиту хустину.

Василина (тихо). Вишиту...