Ярина. Буває.
Степан. Послухайте, чудесний анекдот.
Касян махнув рукою. .
Запевняю вас, ви його не чули. Вчора мені розказали. Я так сміявся...
Касян починає Сміятися, сміються вдвох. Касян тисне руку Степану.
Я кінець згадаю. А тепер дозвольте викласти мету мого візиту. Дорогий Касяне Петровичу! Повірте мені, мабуть, ніхто не схвильований, як я. Ваша хвороба мене приголомшила. Ви знаєте, я вас люблю, людину великого, чесного, гарячого серця. Я щасливий, що перший написав про ваш істинно народний талант, ваша доля — це і моя... так, так, це правда. Я закінчую монографію про вашу творчість. Домовився з видавництвом, дадуть тридцять кольорових фотбі На мою монографію всі чекають і в першу чергу — професійні художники. Адже без глибокого вивчення рідної народної творчості професійний художник завжди буде з одним крилом, який би у нього не був талант. З одним крилом! Я завжди про це кажу студентам. Отже, я підійшов до мети мого візиту: ви ще торік обіцяли зустрітись з студентами. Така зустріч допоможе вам вийти з такого, пробачте, неприємного стану. Ви відчуєте їхню любов, велику повагу, а це вам так потрібно. Я глибоко розумію ваше хвилювання. Ваші останні роботи не пройшли на виставці, але я вважаю, що це помилка жюрі. Велика! Я особисто розумію ваш благородний задум. Ви показали тих, хто заважає нам іти в комунізм. Це чудесно! Це так потрібно, але молодь, молодь може не зрозуміти. Подивиться на таку яскраву галерею негативних персонажів і може зробити небажаний висновок.
Касян свиснув.
Між нами, мій син, коли повернувся з вашої виставки, то сміючись, сказав: «Касян Петрович і тебе, тату, увіковічив, і так залізно!» Касяне Петровичу, молодь тепер така жорстока... «Залізно», яке вульгарне слово!
Касян хитає головою.
А от болільників мало у вас. По цьому варварству треба було б ударити на повну силу і показати не тільки мужчин, а й жінок.