Драматичні твори

Входить Гаврило. На плечах у нього два великих ящики з пивом. Проходять до хати. Через хвилину вийшов Г а в р и л о, сів. Виходить Василина. В руках у не! пляшка мінеральної води та дві склянки.

Втомився?

Г а в р и л о. Мені це — що раз покурить.

Василина. Ой, а я так втомилась. Та ще ця спека... Будь ласка, відтягни мені трохи на спині молнію. Задихаюсь у цьому новому платті.

Гаврило. Це нам — раз покурить. (Встав, підійшов до Василина, шарпає за молнію.) Не йде.

Василина. А ти дужче.

Гаврило. Можна. (Шарпонув.) О... Вискочила... І шпиндик відлетів. Ось... (Показує.)

Василина. Відлетів... Шпиндик... Ой боже! (Мацав рукою спину.) Що ж я робитиму? Півспини оголив, гаспид! Треба було делікатно. Звик бикам роги крутити!

Г а в р и л о. Тьотю, я тільки кнопки натискаю, у нас повна механізація...

Василина. Так що ж ти з молнією не справився? Гаврило. Бо вона погана... Не хвилюйтесь, тьотю, продувати буде добре. (Сміється.)

Василина. Ще й сміється! Та коли б ти не був моїм хрещеником, я б тебе так ударила!.. Ану, спробуй справить. Г а в р и л о. Бийте сміло, мені це — раз покурить.

Чути голоси: «Чи є хто вдома? Не туди, діду, чуєте? Діду!»

Василина. Гості! Гості! Голос Колотухи. Як же я... Ой боже!

Гаврило. Не крутіться.

Василина. Швидше!

Гаврило. Не виходить.

Василина. Як же мені...

Гаврило. А ви не повертайтесь. Я буду ходити за вами, не побачать.

В а си л и н а. Дивись, не відстань, ходи впритул!^;

Г а в р и л о. Мені це — раз покурить.

Входить сімейство Колотухи. У жінки в руках дві сумки, з яких стирчать курячі, качині, гусині лапи. У дочки велика сумка, два сини з чемоданами, а Колот.уха з дідом котять бочку з вином.

Василина. Гості дорогі! (Іде назустріч сім'ї Коло-тухи.)

Гаврило за нею.

(Цілується з жінкою Колотухи.) Яка я рада, що ви приїхали!

Колотуха. І ми раді. Як здоров’я Касяна Петровича? Ми як одержали телеграму, то так розхвилювались... Василина. Дуже болів, тепер легше.

Колотуха. То добре. Ми трохи ліків привезли. Розгинайтесь, діду, розгинайтесь!

Дід. Га?

Колоту* а. Розгинайтесь, приїхали, сідайте. Василина. Гаврило. (Підходить до дочки Колрту-хи — Лесі) А це що за красуня?! Невже це те пташеня, що я на руках носила? (Цілує Лесю і йде до синів Колотухи.) Гаврило став, дивиться на Лесю, простягнув руку.

Г а в р и л о. Гаврило Іванович.

Леся. Леся Колотуха.

Г а в р и л о. Гаврило Підопригора.

Василина. А сини — орли! Оженився, Сашко? Олександр. Майже.

Василина. А дівчина гарна?

Олександр. Невідомо. Я тільки рішення прийняв, Василина. А... А ти, Ваню?

Іван. Жіночий характер вивчаю...