Касян. Ні.
Ганна. Я давно його пошила.
Касян. Давно...
Ганна. І в тебе костюм новий.
Касян. Теж давно купив...
Ганна
Касян
Ганна. Приймемо їх...
Касян. Не турбуйся.
Ганна. Спасибі.
Касян. І тобі спасибі.
Ганна. Я збираюсь поїхати до сина...
Касян. Що ж, коли вирішила — їдь.
Велика пауза.
Ганна. Касяне...
Касян. їдь.
Входять молоді і дружки, низько вклоняються батькам, цілуються.
Щастя вам, діти мої, великого щастя бажаю.
Г анна
Касян опустив голову.
Візьміть його.
Олексій і Ярина беруть.
Олексій. Мамо, я не можу краще сказати, як сказав наш поет.
Я візьму цей рушник,
Простелю, наче долю и
.І зазвучало в симфонічному оркестрі продовження цієї пісні. Виходять гості, а потім з другого подвір'я йдуть Степан, Ангеліна, Д мит-р о. Всі вітають молодих, і в цю ж хвилину чути крик Чижа: «Урядова!
Урядова!»
Чиж
Швидко входить Чорногуз.
Чорногуз. Увага! Тихо! Урядова телеграма. Слухайте усі! «Дивився ваші роботи. Гаряче поздоровляю з великим творчим успіхом. Буду радий зустрітись з вами на ювілейній виставці. Обнімаю. Міністр культури».
Чиж. Тчк.
Касян дивиться на всіх, потім на Ганну. Ганна підходить до Касяна, обняла його, цілує, взяла під руку.
Це ще не все. Ще десять телеграм, і всі до вас їдуть! Ярина
Василина. Ой, боже!
Чиж. Читаю: «Ідемо усім сімейством, тчк...»
Касян. Не треба читати! Нехай їдуть, нехай їде вся республіка. Приймемо з музикою і піснею!
І загриміла музика, полилася пісня. Всі співають. На авансцену ідуть молоді з рушником, вклоняються, за ними Касян і Ганна, потім Чорногуз і Василина, а потім усі гості.
Завіса.
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Катерина Михайлівна. Микола.
Галина Романівна — мати Юрко.
Катерини. ' Наталка.
Антон — син Катерини. Орися.
Кирило С е р г і й о в и ч — артист Іван.
естради на пенсії. Ольга.
Максим Максимович—капі* Варвара.
тан далекого плавання. Чоловік напідпитку.
Генерал. 1-й шахіст.
А н т о и і о Т е р р а ч і н і. 2-й шахіст.
Рая. Офіціантки.
ДІЯ ПЕРША
КАРТИНА ПЕРША
У Києві на Русанівці живе Катерина Михайлівна. Крізь відчинений балкон та широке вікно видно високий правий берег Дніпра, на якому серед буйної зелені грає золотом древня Лавра *.
У кімнаті Галина Романівна та Кирило Сергійович. Галина в’яже светр. Кирило тримає в руках гармоніку-концертіно. Грає,
потім спинився.