Драматичні твори

Василина. І довго вивчати будеш?

Іван. Ні. Тато сердиться.

Василина (повернулась до Колотухи і бачить, що Гаврило тримає руку Лесі). Гаврило! Ой, ой... (Повертається, щоб не бачили її спину.) Гаврило...

М е л а н к а. Яке у вас плаїтя гарне. І мода хороша, на спині такий добрячий розріз...

Василина. Спека велика.

М е л а н к а. Шили чи купили готове?

Василина. Шила.

Меланка. Я б собі таке пошила.

Колотуха. Спізнилась, голубко, не на твої года, Ме-ланю, така розпірка.

Меланка. А тепер мода начисто перемогла роки. Дід (до хлопців голосно). А коли обідати будемо? Га?

Чути голоси: «Го, го! А чи є хто?»

Колотуха. Ще хтось до вас.

В а с и л и н а. Вибачайте, подивлюсь, сідайте. (Виходить боком.) Гаврило, господи!

Гаврило не відповідає.

Меланка (дивиться вслід Василині). А розріз трохи завеликий, правда, Лесю? (Побачила, що Леся одійшла з Гаврилом.) Лесю!

Леся. Зараз, мамо!

Колотуха. Несіть качки, кури й гуси в хату. (До синів.) А бочку поки що котіть під дерево.

Сини котять.

Д І Д. Куди ВОНИ?

Колотуха. У тінь. І ви туди, туди. (Показав рукою.)

‘ Дід. Вип’ю, давай кварту!

Колотуха. Почекайте. Ідіть у тінь,

Дід. Я вже спеки не боюся.

Чути голос В а с и л и н и: «Касяну краще, краще. Проходьте». Входять Василина та шахтарі Максим Туз та Семен Корінь, їхні дружини: Зіна й Марія та дочки Тамара й‘ Кате* ри на. В руках у чоловіків великі чемодани

Василин а. Знайомтесь. Це наші друзі — голова колгоспу Колотуха з сімейством, а це бойові друзі Касяна: шахтарі Максим Туз та Семен Корінь, їхні дружини, дочки. (Непомітно зникає.)

Колотуха. Моя дружина Меланка; мій батько Стра-тон Онуфрійович, попереджаю: на вухо тугий; дочка Леся; сини-механізатори... Іван та Олександр. Попереджаю: нежонаті.

Корінь. Красиві діти у вас.

Зіна Туз. Моя дочка Тамара, технік. Попереджаю суворо: ще незаміжня.

Марія Корінь. Моя дочка Катя, старший технік. Суворо попереджаю: хоче вийти заміж.

Катерина. Мамо!

Меланка. Гарні дівчата, гарні!

Олександр (до брата.) Пішли.

Підходять до дівчат, вклоняються,

(До Тамари.) Жарко сьогодні.

Тамара. І дуже.

Іван (до Каті). А що буде під вечір...

Катя. Уявляю...

Олександр. Ох...

Тамара. Ох...

Іван. Так...

Катя. Так, так...

Туз. Ох і духота ж сьогодні!..

Колотуха. Мабуть, сорок є...

Корінь. Підходящий градус, поважаєм!

Дід. А що то за люди?

Колотуха. Шахтарі.

Дід. Не чую!

Колотуха (голосніше). Шахтарі з Донбасу!

Дід. Шахтарі... (Підходить, подає руку шахтарям). Я теж колись був коногоном на шахті «Марія». На хату заробляв і на корову... (На весь голос заспівав.)

Вот лошадь мчится по про- Прощай навеки, коренная,

дольной, Мне не увидеться с тобой,

По темной, узкой и сырой, Прощай, Маруся, ламповая,

А коногона молодого И ты, товарищ стволовой!

Предупреждает тормозной.