Драматичні твори

Кирило (читає). «Дорогий Кирюшо, передай мій великий, добрий привіт Галині Романівні. Діла мої гірші, ніж у шведа під Полтавою. Вночі не сплю, все кашляю. У нас ще холодно, вітри. Син хотів послати мене на південь, але лікарі не дозволяють. Кажуть, що я не транспортабельний. Боже, яке противне слово! Боюсь я, Кирюшо, що довго не протягну. Як одержиш телеграму, що твій друг полетів у космос на стиковку з ангелами, то дуже прошу тебе: одягни нашу першу юнацьку театрадьну робу і згадай наші перші куплети... Останній місяць щодня я чув твій голос. Все частіше ти з’являєшся переді мною! Писати важко, стомився. Обнімаю. Твій Пат — Серьога. Вуаля!» (Кладе лист у кицюню. Тихо.) Вуаля... Вуаля, Пат, друже мій...

Галина. Кириле Сергійовичу, цей светр буде дуже теплий. Через три дні я його закінчу. Пошлемо йому.

Кирило. Ви ж Антону в’яжете!

Галина. Пошлемо. Вуаля?

Кирило. Вуаля! Від усієї душі дякую. От Сергій зрадіє! Все життя я працював з ним. Починали в цирку. Він Пат, а я Паташон. Ми таке виробляли, що не тільки глядачі, а навіть слони, тигри, ведмеді реготали. А потім перейшли на естраду. Спочатку про нас писали от такими маленькими літерами в самому кінці афіші, а через рік на всю афішу: «Гумор!!! (Три знаки оклику.) Кирило Ох та Сергій Ах! Музикальні ексцентрики. Злободенні куплети». Завжди переаншлаги, та які! А потім прийшла війна... Одягли ми шинелі... В яких тільки умовах виступали! Повірте мені, немає нічого більш святого, як посмішка солдата в короткій перерві між адом і смертю.

Чути три короткі сирени з Дніпра.

Галина. «Гоголь» повертається додому.

Кирило. Другий рік я вас запрошую поїхати на ньому до Херсона.

Г алина. Поїдемо. Неодмінно цього літа поїдемо. Капітан мене теж запрошував. От утрьох і поїдемо.

Кирило. А... Ясно.

Г алина. Що? *

Кирило. Я утоплю капітана.

Галина. Не вийде. Його двічі в час війни топили.

Кирило. Що ви, Галино Романівно, я його збираюсь у пиві топити.

Галина. Доведеться мені вам грошей позичити, бо вашої пенсії не вистачить.

Кирило. Так, капітан ще добре може взяти. >

і

Входить Катерина Михайлівна, кладе пакунки на стіл.

Катерина (схвильовано). Мамо, а де Антон?

Галин а. Дзвонив, його директор чогось викликав.

Катер.ина. Даруйте, Кириле Сергійовичу, я з вами не привіталась.

Кирило. Це вам здалося. Я не встиг відповісти. День добрий, Катерино Михайлівно!

Катерина. Добрий день! (Оглядає кімнату, підійшла до великої фотографії сина, дивиться.)

Галина. Що з тобою?