Галин а. Наша «Дарничанка». Делікатно і яскраво.
Сама цю красу робиш, а носити не хочеш. Напишу твоему директору.
Катерина. Воно ж коротке. Так зіпсувала кравчиха. Я ж не дівчина.
Рая. Це коротке? Подивіться на мое.
Катерина. Та ну вас!
Дзвінок телефону.
Рая. Я, Антоне. Так, Бі^я зупинки метро? «Полтава»?! І я тебе міцно, міцно.
Кирило. Це десь біля аеродрому, в лісі. Кілометрів тридцять їхати.
Р а я. Я там ніколи не була. Кажуть, там чудовий оркестр. Потанцюємо! Та-там, та-там.
Галина. Ти дуже зблідла. Я тобі дам кардіовалену.
Катерина. Мамо, нічого мені не допоможе. Я сьогодні збожеволію. В один день стільки... Приїзд Антоніо, син дав згоду... Позавтра...
Г алина. Що?
Катерина. За кордон. В Індію з своєю бригадою. На два роки!..
Велика пауза.
Кирило. В Індію? Як я їм заздрю! Індія!.. Делі, Калькутта, Бомбей, сьоме чудо світу — мавзолей Тадж-Махала 7
, а Радж Капур 8, а які пісні!..Галина. Ви там були?
Кирило. Майже. Я бачив в кіно і читав.
Галина. А як же Рая? Що він їй скаже?
Катерина. Те, що і я тобі у сорок третьому сказала. Не забула?
Галина. Не забула...
Кирило. Люблю неспокійне ленінське плем’я. Ех, скинуть би років... Не будемо уточнювати скільки...
Дзвонить телефон. ,
Галина. Алло, слухаю. Хто говорить? Виборець? Зараз. Тебе, Катю.
Катерина. Слухаю. Добрий день. Це знову ви. Ні. Пробачте, я дома не приймаю. Розумію, але не можу. При-ходьте до райвиконкому ц’я^оро о сьомій годині вечора. Раніше не можу. Що? Розумію більше, ніж ви, ідо депутат — слуга народу, але не:
ваш. особистий.Кирило. Таких треба дустом кропить.
Катерина
Кирило. Не турбуйтеся. Одягну ваш фартух і буду таким помічником!..
Катерина. Дякую, Кириле Сергійовичу. Купіть вина натурального червоного. Антоніо дуже любив червоне... Hyt
все... Я пішла. ,Г алина. Чекай.
Катерина кивнула головою, виходить.