Капітан
Галина. Ні. Приїздить до нас знайомий з Італії.
Капітан. О, заспіваємо «Бандьєра росса».
Кирило. «Бандьєра росса»...
Аванті, о пбполо, алла ріскосса!
Бандьєра росса, бандьєра рбсса!
Аванті, о пополо, &лла ріскосса!
Бандьєра росса тріонофера.
Бандьєра роеса ла тріонфера,
Еввіва іль комунізме) е ла ліберта!
Дельї сфруттаті лЧмменса скьєра,
Ла пура іннальці росса бандьєра,
О пролетарі, алла ріскосса!
Бандьєра росса тріонфера!
Іль фрутто дель лаворо... а кі лавора
андра!11
І коли вони закінчили, заспівала Галина.
Г алина. «Вперед, народе, йди у бій кривавий 9
!.. Червоні лави, червоні лави...» Ми теж її співали у генерала Кбвпака ,0.Кирило. Ви були...
Галина. Розвідницею, разом з дочкою. Каті не пощастило. Пішла у місто на зв’язок і потрапила в облаву. Вивезли її в Німеччину. Думала, кінець, не зустрінемось. Але, як бачите...
Капітан. Ти знав?
Кирило. Ні. О мадонна!
Капітан. Мадонна. І знову ми сіли на міль, на рифи, як сліпі. Ну, я, солоний огірок з дубленою шкірою, не відчув, а ти, артист, художник, душа твоя тонка! Щодня тут крутишся, як... і не знаєш, що пережила Галина Романівна і зберегла море, океан добра в душі своїй для тебе, для мене, для всіх. Скажи, хто ми тепер такі? Хто?
Кирило. Хто? Ми... Ми...
Увіходить Галина у фартусі.
Галина. Прошу вас, кавалери, допоможіть скласти список покупок. Гість закордонний. Я не знаю, що вони люблять.
Капітан. Італійці люблять спагетті.
Галина. Що це?
Кирило. Це довгі макарони, їх національна страва. Я в цирку працював з італійцями. Знаю. Отож записуємо. До макаронів потрібен сир. Натремо — і туди. Масла пів-кіла...
Капітан. У мене біля човна на кукані судак ходить кілограмів зо два.
Кирило. Чудесно! Судак по-польськи. Жаль, що/не завтра приїздить синьйор Антоніо, я б йому наловив зелених красунь, що співають: ква-ква...
Галин а. Ну що ви!
Капітан. Делікатес, делікатес!
Кирило. Нашпигувати часничком... Язика можна проковтнути.
Галина. Пишіть: баранини три кіла.