Читаем Драматичні твори полностью

Драматичні твори

Кирило (пише, говорить). Баранини, синьйоре, перець, Антоніо, часник, ми вас, яйця з майонезом, синьйоре, приймемо, ковбаса українська, на самому, горілка з перцем, високому рівні, вино «Оксамит». Фініта? ,

Капітан. Фініта.

Галина (тихо). Антоніо Террачіні...

Кирило. Скажіть, Галино Романівно, а хто цей синьйор Антоніо?

Галина. Хто? (Пауза.) Я його не знаю... Не знаю...

З Дніпра чути тривожні гудки пароплава. *

Завіса.

КАРТИНА ДРУГА

Недалеко від автомобільної траси, в лісі, ресторан «Полтава». На відкритому повітрі стоять дубові столи, лави. Вглибині старовинна криниця з журавлем. Збоку тин плетений з лози, а далі видно будинок ресторану — селянська хата, вкрита соломою. Звідти входять і виходять гості, офіціантки в національних костюмах. З ресторану чути музику.

З боку траси інколи долинає шум проїжджаючих машин.

За столом сидять Микола, Юрко з дружиною Наталкою, Іван та Орися, які дивляться одне одному в очі, тримаються за руки і ні на кого не звертають уваги. За другим столом двоє грають у шахи. Ще далі сидить одинокий чоловік напідпитку. На площадці танцюють

Рая з Антоном.

Микола. Ні, хлопці, це не так просто. Рая наречена, всі знають, і раптом Антон їде на два роки. Ви ж знаете, який характер у Раї.

Наталка. Якщо любить, то все витримає. І чого Антон тягне? Сказав би їй.

Микола. Він хвилюється.

Наталка. Дивіться, як сміється Рая! Щаслива... Не знає, що сьогодні...

Микола. Іспит на зрілість.

Наталка. Ох, і дияволи, ви, мужчини! Скільки ми терпимо через вас!

Юрко. Красиво Рая танцює, дуже красиво.

Наталка. Не бачу краси Антон — це клас! Дивіться, як він її тримає. Люблю з ним танцювати. Він так легко веде...

Юрко. А я з нею. Рая так легко йде...

Наталка. Легко? Коли це ти з нею танцював?

Юрко. Ще до нашого ВЄЄІЛЛЯ;

Наталка. Пора, голубчику, забувати, пора.

Микола. Ох і ревнива ж ти, Наталю...

Юрко. Коли б ти знав, Миколо, яке тихе, спокійне у мене життя... Від милого, лагідного характеру Наташі, буває, вийду на балкон, дивлюся на зірки і у-у-у... (Завив.)

Микола. Ох і здорово! Ану, ще.

Наталка. Спробуй.

Юрко (цілує Натаилу). Все, все, моя ненаглядна. (Співає,.) «Ти моя радість, ти моє.гор.е..-.» ¹¹

Наталка. Скажи, Миколо, Отелло ¹² позитивний образ чи негативний?

Микола. Позитивний.

Наталка. Коли я дізнаюсь, що ти... Дивись мені в вічі!.. Що ти там з якоюсь азіаткою... Я тебе, мій дорогий, позитивно задушу.

Ми ко л а. Отелло мав африканський темперамент.

Наталка. Український, голубе, страшніший за африканський. Чи, може, не віриш?

Юрко. Вірю, вірю.

Микола. Заспокойся, Наталко. Ми їдемо в країну строгу. Та й спека там така... Сплять голі на циновках, дихати нема чим.

Орися. Ох...

Іван. Ах...