Драматичні твори

Василина. Невже це ти зробила?

Ярина. Не я.

Касян. Іди, прошу тебе.

Василина. А де ж вони житимуть? Готель, як завжди, влітку на ремонті.

Касян. Подумаємо. Іди.

Василина виходить.

Ну... Я ніколи не говорив тобі неправду, і ти мені... Нащо ти це зробила?

Ярина. Тату... тату...

Касян. Не плач. Кажи, на весілля запросила, не порадившись зі мною? Тоді приймай сама, а я сьогодні ж виїду.

Ярина. Тату, заприсягаюсь, не на весілля я їх запрошувала. Щоб мені ніколи не бачити ні сонця, ні Альоші! Тату, я... я... написала їм, що ти дуже хворий... Я хотіла, щоб ти швидше видужав, сам професор казав, що тільки друзі можуть тебе вивести з такого стану, і я... я... Боже мій, що ж тепер буде? Ти видужав, а вони їдуть до хворого... Що тепер буде? (Плаче.)

Касян. Не плач, не плач.

Ярина. Я люблю тебе, тату, так. (Упала на коліна, схопила руку батька, цілує.)

Касян. Ярино! (Вириває руку.) Встань! Встань, кажу! Ярина. Тату, захворій знову!

Касян. Що?

Ярина. Хоч на день, коли приїдуть.

Касян. Від такої навали гостей я хворітиму з тиждень, і то не видихаю. Один мій друг Колотуха, мабуть, бочку вина везе, а шахтарі Максим та Семен, бойові дружки... Хіба ж можна таку гвардію разом скликати? Та це ж смерть без слави.

Ярина. Тату... Захворій...

Касян.- Щоб-тебе не позорити, на півдня згоден. Ярина. Залишимо їх на моє весілля. Так весело буде! Касян. Весело... Дуже весело... (Сідає.) Іди принеси мені аркуш паперу і олівець. Я прикину^ що треба. Забери телеграми.

Ярина. Ти більше не сердишся на мене?

Касян, Іди.

Ярина. Спасибі, тату. (Виходить.)

Касян (тихо). Буде весело... Ярино, Ярино...

З другого двору іде С т е п а н Васильович.

Степан (ще здаля, голосно). День добрий, сусідо до^ рдґий!

Касян встає, мовчки привітався.

Степан. Як ваше дороге здоров’ячко?

Касян хотів іідповісти, але згадав умову з Яриною, махнув рукою.

Розумію... Я говорив з нашими ескулапами, усі в один голос кажуть — вам потрібен контакт з людьми. Контакт!

Касян свиснув..

Вибачайте, як розуміти?

Касян два рази свиснув, посміхнувся.

Це чудесно! Ви починаєте жартувати, чудесно. Дозвольте вам розповісти один анекдот.

Входить Ярина.

Ярина. День добрий, Степане Васильовичу! (Подає батькові олівець і блокнот.)

Степан. День добрий, Ярино Касянівно. Дозвольте ще раз сердечно подякувати за запрошення на весілля. Мій ангел уже мало не розгромив ательє, щось їй не догодили. Хоче в новому платті бути у вас.

Ярина. А яке плаття шиє Ангеліна Миколаївна? Степан. Вибрала фасон з французького журналу мод, правда, він позаторішній, але у нас це останній крик моди. (Сміється.)