Драматичні твори

Чорногуз. «Доля зберегла мене». У автора було «бог зберіг», але я виправив на «долю», «Доля зберегла мене для тебе, люблю тебе, люблю, як перший промінь, як пісню матері...» Тут можна дужче... «Люблю»! Підходжу до неї, стаю на коліна, і ми завмираємо в поцілунку. (Цілує Василину.)

Василина. Терешко...

Входить Чиж, побачив, крикнув: «Патрія о муертеї»

Чиж. А мене на весілля запросите?

Чорногуз (крикнув). Діставай телеграми!

Василина. Нам?

Чорногуз (до Чижа). Читай.

Чиж (читає). «Будемо в неділю машиною Тчк. Низько вклоняємось. Тчк. Микола, Меланка з синами, дочкою та дідом Стратоном. Колотухин.

Василина. Колотухи... Голова колгоспу, наші друзі. Чого це вони усією сім’єю?.. Мабуть, щось трапилось.

Чорногуз. Читай другу.

Чиж (читає). «Обов’язково будемо усім сімейством. Тчк. Максим Туз. Семен Корінь».

Василина. І ці з сімейством! Бойові друзі Клсиїш, шахтарі.

Чорногуз. Читай третю.

Чиж. «Виїжджаємо. Тамара, Микола, Тарасик, Мишко». В,а сил ина. І вони всі їдуть. Що ж це таке?

Чиж (читає). «Вилітаємо. Ваші Наталка, Леонід, Валя, Рая».

Василина. І ці з дітьми!.. О господи! І ще є?

Ч и ж. Є.

Входять Касян та Ярина.

Василина. Ой біда!

Касян. Що таке?

Чорногуз подає Касяну телеграми.

(Сів, читає, передає Ярині.)

Чиж. Ще шість є, Касяне Петровичу. Читать? Василина. Це ж нашествіє... Нащо ти їх запросив? Касян. Я?! І не думав. Чого вони їдуть? Чорногуз. А може...

Василина. Що?

Чорногуз. Може, на відкриття фонтана, який закінчують на площі. Буде таке свято!

Василина. Та що вони, фонтанів не бачили? Чорногуз. Е... Наш фонтан буде бити дуже високо. Кажуть, на відкриття воду відключать з половини міста. Уся піде на фонтан. До хмар дістане!

Василина (до Ярини). А ти як думаєш?

Ярина розвела руками.

Що трапилось?

Велика пауза.

Чорногуз. Вчора чув, що їде з Абіссінії ¹¹ їхній цар... Василина. До нас?

Чорногуз. У Москву. Це я згадав діла міжнародні, може, щось проясниться.

Касян. Всі?

Чорногуз. Поки всі, але до вечора ще далеко. Василина. Чим же годувати таку хмару гостей? Касян. Не турбуйся.

Василина. Як? Ти ж не директор гастронома! Касян. І слава богу. А гості хороші. Всі вони люди прості, з порожніми руками в гості ніколи не приїдуть. Це високі особи приносять у гості тільки свій авторитет. Чорногуз. Справедливо! (Встає.) До вечора! Василина. Заходьте. Чи будуть ще, чи ні, заходьте обов’язково.

Чорногуз. Дякую. Пішли, Чиж!

Ідуть.

Чиж. Дядьку, а цілуватись смачно?

Чорногуз. Мовчи! (Хльоснув Чижа.)

Чиж ойкнув.

(Заспівав.) «Ми веселі листоноші...»

Чиж підхоплює пісню, виходять.

Касян. Діло серйозне. Це ж друзі їдуть. Хто ж це їх запросив?

Пауза.

Хто? (Дивиться на Ярину.) Іди, Василино, я з дочкою хочу поговорити.