Драматичні твори

Постановка п’єси колективом театру ім. І. Франка 1971 р. удостоєна Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка. Лауреатами стали автор О. Корнійчук,, режисер Д. Алексідзе, а також виконавці: Ю. Ткаченко; П. Куманченко, В. Дальський, Є. Пономаренко, М. Задніпровський. Смертельно хворий Корнійчук надіслав франківцям з лікарні останнього свого листа— привітання з нагоди 100-ї вистави'твору: «Дорогі мої друзі! Пишу вам з лікарні. Вірю, ви розумієте, як мені боляче, що немає можливості бути разом з вами в цей радісний день сотої вистави моєї п’єси «Пам’ять серця» та вашої чудесної творчої праці» так високо оціненої любов’ю глядача та відзначеної премією нашого геніального Тараса Григоровича Шевченка. Прийміть, мої добрі друзі на сцені і в залі,, моє поздоровлення та моє побажання усім вам великого щастя, Завжди ваш Олександр Корнійчук. 8 квітня 1972 р. м. Київ» (лист зберігається у музеї-садибі О. Корнійчука в Плютах).

Високою духовністю і внутрішньою драматичною напругою відзначалася вистава у Московському театрі ім. Є. Вахтангова!, прем’єра якої відбулася

21 січня 1970 р.— режисер Є. Симонов, художник С. Ахвледіаді* виконавці: Л. Пашкова (Катерина), О. Алексеева (Галина Романівна)» Ю. Яковлев (Антоніо), О. Абрикосов (Максим Максимович)„М. Гриценко (Кирило Сергійович), В. Малявіна (Рая), В. Шалевич (Антон).

У приватному листі до драматурга 7 квітня 1970 р. режисер- Є. Симонов писав: «В театрі у нас святковий настрій — «Пам’ять серця» йде з великим успіхом при переповненому глядачевому залі. Актори були розкуті і стали грати вільно, глибоко й самовіддано» (ф. 435, № 1168). В іншому листі, що зберігається в ЦДАМЛМ під тим же номером (листування Є. Симонова

з О. Корнійчуком) читаємо: «П’єса «Пам’ять серця» чудово видана, і мені було приємно побачити серед ілюстрацій фотографії вахтанговських акторів. Ми з великою любов’ю граємо цей спектакль, при переповненому залі. Ви, звичайно, знаєте, як вахтанговці ставляться до вас і як ми сподіваємося на нову творчу зустріч з вами. Я настільки високо ціную ваше драматургічне обдарування, що берусь заочно, не читаючи, зразу ставити Ваш новий твір, минаючи всі формальності — читки на худраді і т. п.

Я пишаюся тим, що здійснив постановки Ваших останніх драм на сцені Малого театру і театру Вахтангова, а особиста дружба з Вами — мабуть, одна з найсвітліших сторінок моєї біографії».

Протягом 1970—1971 pp. драму «Пам’ять серця» ставили 23 театри України та 40 театрів інших міст Радянського Союзу. Особливо слід відзначити постановки Харківського академічного російського драматичного театру ім. О. С. Пушкіна (режисер В. Ненашев), Черкаського театру ім. Т. Г. Шевченка (режисер Ю. Петров), Запорізького театру ім. Щорса (постановка С. Сміяна та К. Паракон’єва), Одеського театру ім. А. Іванова (режисер В. Бортко). Мистецьким досягненням стала вистава п’єси у Тбіліському театрі ім. К. Марджанішвілі, здійснена постановочним колективом Київського театру ім. І. Франка (режисер Д. Алексідзе, художник М. Кипріян), спектакль Державного фінського драматичного театру у Петрозаводську.

Подається за вид.: Корнійчук О. Зібр. творів. У 5-ти т., т. 4, с. 194—236.

¹ Лавра — колишній Києво-Печерський монастир, заснований 1051 p., пам’ятка давньоруської архітектури й осередок старослов’янської церковної культури. З 1926 р.— історико-культурний заповідник.

² Беранже П’єр Жан (1780—1857) —французький поет-пісняр, автор популярних памфлетів на наполеонівський режим, а в період Реставрації — соціально-політичних пісень, у яких він висміював феодально-католицьку реакцію. Наведені у п’єсі рядки взято драматургом з вірша Беранже «Дівчата, вам додому час!»

³ «День піонерів» — день заснування Всесоюзної піонерської організації — 19 травня 1922 p., якій у січні 1924 р. присвоєно ім’я

В. І. Леніна.

⁴ Трипільська трагедія — Трипілля, село Обухівського району Київської області. Тут у роки громадянської війни в липні 1919 р. комсомол України здійснив переможний похід проти куркульсько-націоналістичної банди Зеленого. На березі Дніпра поблизу Трипілля споруджено пам’ятник загиблим учасникам Трипільського походу (1956).

⁵ Гайдар Аркадій Петрович (1904—1941) —російський радянський письменник, учасник громадянської та Великої Вітчизняної воєн; загинув у бою під Каневом, де і похований.

⁶ Система йогів (санскритське йога — зосередження думок, споглядання) — давньоіндійська релігійно-філософська система, яка стверджує, що шляхом самоспоглядання, самозаглиблення і самокатування людина може досягти самопізнання, оволодіти надприродними силами; для досягнення самопізнання йоги розробили безліч методів, наприклад, контроль за диханням, почуттями і т. п.

Т а д ж-М ахал — всесвітньовідома пам’ятка індійської архітектури, мавзолей султана Шах-Джахана і його дружини Мумтаз-Махал, споруджений поблизу міста Агра бл. 1630—1652 рр.

⁸ К а п у р Радж (1924—1988) — індійський кіноактор і режисер.