Драматичні твори

Адмірал. Очистити палубу від варварів». Курс' вест! Бухта (що стоїть збоку, схвильовано). «Потемкин»?! Гайдай (швидко глянув на Бухту, на адмірала, закричав). «Потемкин»? Єсть, адмірале, очистить палубу! (В його руках блиснув маузер, і він вистрілив у адмірала.)

Метнулись кочегари, комітетчики на офіцерів-самостійників з криком.

Голоси. За борт!

— За борт драконів!

Подались уперед, відтиснули за башту. Гуркіт пострілів, крик. Потемнення. З потемнення — знову стоять моряки, кочегари й комітетчики, представники кораблів.

Стрижень. Хто ж буде топить кораблі!? Хто візьме на себе пустити всю ескадру на дно? (Велика пауза.) Хто ж? (Пауза.) Есмінець «Звонкий»?

Представник. Есмінець «Звонкий» готовий піти на дно... (схвильовано), але топить кораблів не буде... Балтієць. Так хто ж?..

Представник. Есмінець «Хаджи-бей» сам піде на дно, але топить кораблів не буде.

Стрижень. «Пылкий»?..

Представник. Есмінець «Пылкий» піде на дно, але топить ескадри не може...

Стрижень (схвильовано закричав). Та хто ж зважиться із вас?

Г айдай. Мінер Гайдай піде до мінного апарата і виконає наказ комітету. Він пустить на дно есмінець «Стремительный». (Урочисто зняв з безкозирки стрічку і сховав за фланельку.)

Представник. Есмінець «Керчь» пустить мінами на дно ескадру і загине сам.

Балтієць. Передати по ескадрі. Зняти команди кораблів на берег.

Моряк. Єсть.

Стрижень. Лейтенанте Корн!

Корн. Єсть.

Стрижень. На вас, Олександре Петровичу, комітет покладає історичне завдання — знищити бойові кораблі. Приготуйтесь.

Корн. Єсть, товаришу Стрижень. Есмінець «Керчь» готовий зробити все, що накаже комітет.

Стрижень. Піднять на кораблях прапор—умру, але не здаюсь.

І покотилось луною: «Єсть. На кораблях прапор — умру, але не здаюсь... не здаюсь...» Пішли вгору прапори.

Навести мінні апарати на кораблі!

Корн. Єсть мінні апарати.

Стрижень. По кораблях Чорноморської ескадри, що гинуть за революцію, вогонь!

Загуркотіли випали, завмерли всі. Пильно стежать. Пішли прапори вниз.

Схвильовані вигуки моряків: _в

Голоси. Есмінець «Стремительный».

— Лінкор «Свободная Россия».

— Міни мчать до нього...

— Одна...

— Друга...

— Третя...

Чути вибухи.

— Дим...

— Чорний ДИМ...

— Есмінець «Стремительный» пішов на дно.

— Лінкор «Свободная Россия»...

— Зривається броня...

Чути страшний тріск, брязкіт.

— Летять броньові башти...

— Перевертається лінкор...

Стрижень. Прощай, лінкор «Сводобная Россия»!

Знову вибухи. Один, другий, третій. І вигуки один за одним все далі і далі:

Вигуки. Прощай!..

— Прощай!..

— Прощай!..

— Прощай, товаришу!

.— Прощай, есмінець «Стремительный»!

— Прощай, «Хаджи-бей»!

Стихло все. Ллється урочиста симфонія смерті кораблів. Довго стоять, мов висічені з граніту, моряки, дивляться на хвилі, що прийняли бойові

кораблі.

Стрижень. Радист... Радист...

Радист. Єсть радист.