Драматичні твори

Христина Архипівна — санітарка.

Бочкарьова — зав. міськздороввідділу.

В а с я — шофер.

Ол я — медсестра, приятелька Валі.

Секретар обкому.

Асистенти. Лікарі.

ДІЯ І

КАРТИНА ПЕРША

День народження Платона Кречета. По-святковому накритий стіл чекає на гостей, а гості: на дивані лежить Валя, вона заснула; в кутку, в м’якому кріслі, спить Терентій Йосипович Бублик; в другому такому ж кріслі спить Стьопа. Годинник на стіні б’є один раз,— стрілки показують без чверті дванадцять. Марія Тарасівна — мати Платона — подивилась на непорушних гостей, на годинник і застигла в печалі біля столу.

Валя (крізь сон). Сонце... Як близько сонце!

Марія Тарасівна (підійшла до Валі). Заспокойся... Заспокойся... (Поправила подушку.)

Валя (напіврозплющивши очі). Прийшов Платон? Марія Тарасівна. Спи, спи, Валю, відпочивай! Платон не скоро прийде. (Дивиться на Валю.) Чотири години

чекають;, а викликали на кілька хвилин... В отакий день... День народження — і то спокою нема...

Стьопа (прокинувся). Що, прийшов Платон Іванович?

Марія Тарасівна. Дзвонили,— тільки почали, кажуть, операцію, а коли вона скінчиться — не знають. Відпочивай, Стьопо. Відпочивай. (Виключила частину світла, вийшла.)

_Л Стьопа (продирає очі). Пробач мені, Валю, і ви, Терен-тію Йосиповичу, пробачте, що я, розмовляючи з вами, заснув. Але ж я тільки дрімав і чув усю вашу дискусію з Валею.

Терентій Йосипович щось буркнув крізь сон.

Не вірите? Ви тільки що запевняли Валю, ніби Платон Іванович — безнадійний ідеаліст. Ну, чого ж ви мовчите? (Підвівся.) Ех, Терентію Йосиповичу! (Підходить.) Терен-тію Йосиповичу! (Підійшов до Валі.) Валю... Валю... Що ж це? (Підходить до дверей.) Маріє Тарасівно, ідіть швидше!

Увіходить Марія Тарасівна.

Дивіться, тільки що сперечались — і за хвилину поснули.

Марія Тарасівна. Стьопо, вони вже сплять цілу годину. Першим заснув ти, а вже потім вони. У тебе, мабуть, спросоння голова трохи того...

Стьопа. А... а... справді: у мене щось спросоння... не теє...

Марія Тарасівна. Воно буває. Відпочивай, Стьопо.

Стьопа (дивиться на годинник). За кілька хвилин — дванадцять. А Платона нема. Одкривайте повне світло, Маріє Тарасівно... і давайте будити гостей. Вставайте, гості! Прокидайтесь, Терентію Йосиповичу! Валю! Валю!

Терентій Йосипович (прокинувся). Прийшов Платой?

Марія Тарасівна. Платон не скоро, мабуть, прийде. Так і охляти можна. Прошу до столу.

Стьопа. Прошу до столу.

Гості сідають до столу.

Друзі мої! Скоро дванадцять. Дванадцять годин! Я прошу вас відчути цей час, оспіваний поетами. Дванадцять годин... Тисячі закоханих прощаються останнім поцілунком й зустрічаються першим. Дванадцять годин — це час повстань... Дванадцять годин...

Валя (перебиває). Це час, коли мені чомусь хочеться спати.

Терентій Йосипович. Тихше, Валю... Продовжуй, Стьопо.

Стьопа. Дванадцять годин — це час народження нашого дорогого Платона Івановича.

Терентій Йосипович. Великого ідеаліста.