Драматичні твори

Терентій Йосипович. Не буду виправдуватись*— атож, мабуть, таки механічний, якщо книжечка рухає мною: керує всім моїм часом. Сьогодні я схвильований, Стьопо, твоєю прекрасною промовою. Дозволь мені тебе поцілувати.

Стьопа. З радістю, Терентію Йосиповичу. (Встав.)

Терентій Йосипович обминув Стьопу, підійшов до Валі й поцілував її в лоб. Е... е... Терентію Йосиповичу, ви помилились.

Терентій Йосипович подивився на нього і ще раз поцілував Валю.

Терентію Йосиповичу, я за себе не відповідаю!

Терентій Йосипович. Прошу, Стьопо, забери мої поцілунки, адресовані тобі.

Стьопа. З радістю, Терентію Йосиповичу. (Встав.)

Валя. Так? Я протестую. (Вискочила з-за столу.)

До Валі метнувся Стьопа, вона вирвалась, побігла до кабінету, за нею —

Стьопа.

Терентій Йосипович (дивиться у розчинені двері кабінету). Стьопо!.. Стьопо!.. Я цілував у лоб... Ой... Ой... Стьопо! Маріє Тарасівно, ніколи не довіряйте молодому лікареві. Він безбожно плутає елементарні речі: ти йому кажеш у лоб, а він — у губи... Стьопо, Стьопо!

Марія Тарасівна. Не заважайте їм, Терентію Йосиповичу. Яка болізнь, такі й ліки.

Вбігає Валя, а за нею — Стьопа.

Стьопа. Терентію Йосиповичу, ваше доручення майже виконано.

Терентій Йосипович. Майже... Валю, ти чуєш?

Валя (помалу іде на авансцену). Нічого не чую... Нічогісінько! Терентію Йосиповичу, я відчуваю, що мені зараз тісно, тісно в цій кімнаті. Як хочеться жить!.. Полинути вгору!.. Взяти сонце в руки і принести сюди.

Терентій Йосипович. Постав, Стьопо, пластинку, вип’ємо ще по бокалу за народження Платона Івановича Кречета і розійдемось.

Марія Тарасівна. Та що ви, Платон швидко прийде.

Терентій Йосипович. Він прийде стомлений, а у мене з сьомої години ранку увесь день розписаний. Валю, де бокал Платона?

Валя. Ось.

Терентій Йосипович. Дорогий Платошо! (Цокнувся з бокалом.) Ми одноголосно відмінили день твого народження і перенесли на другу декаду. Коли ж ти, друже мій, і тоді підеш увечері на операцію, ми вип’ємо все вино без тебе, і патефона я більше не принесу. Будь здоров! (Випив.)

Стьопа завів патефон. Терентій Йосипович щіточкою поправив вуса і підкресленим жестом запросив Валю. Вони ідуть у танку. Стьопа підійшов до патефона і непомітно спинив.

Що сталось? (Підійшов до патефона. Пустив знову, дивиться на патефон.) Валю, продовжуємо. (Повернувся.)

З Валею вже танцює Стьопа.

Стьопо, Стьопо... Дивіться, Маріє Тарасівно, це ж імперіалізм.

Марія Тарасівна. Нехай вони, молоді, трудяться.

Терентій Йосипович. Як трудяться?

Марія Тарасівна. У них більше сили пішки ходити — от так ходять, і ніяк танцювати не розійдуться. І що воно за мода пішла...

Терентій Йосипович. Вірно, Маріє Тарасівно, вірно. Трудись, Стьопо, трудись.

Патефон спинився.

Ходім, друзі мої!

Валя. Кланяйтесь Платонові. (Цілує Марію Тарасівну.)