Драматичні твори

Берест. На жаль, я їх зовсім не знаю. Оце вперше приїхав до лікаря — і з чим? З якимсь поганим чиряком, навіть незручно якось...

Аркадій. Самий здібний у нас Платон Кречет; з робітників вийшов, але анархіст, жодної громадської роботи не проводить, експериментує і каже, що це і є його громадська робота.

Берест. Які експерименти?

Аркадій. Шукає нових методів в операції.

Берест. Що ж саме?

Аркадій. Точно я й сам не знаю.

Берест. Керуєш лікарнею і не знаєш...

Аркадій. А ви гадаєте, він знає, чого шукає?.. Йому і його асистентам ще вчитись треба, а вони, як ті алхіміки, намагаються здолати смерть, витають в емпіреях, а коли я дав Платону на консультацію проект Ліди, намагався втягнути його в наші реальні земні справи...

Дзвоник у передпокої.

(Підійшов до дверей.) Платон Іванович Кречет..;

Входить Кречет.

Здоров, друже. Пробач, що пізно — прийшли за порятунком. У тебе сьогодні незвичайний гість — Павло Семенович Берест, хазяїн нашого міста.

Платон. Дуже приємно, Кречет.

Аркадій. А це, Платоне, Ліда, моя наречена.

Платон. Дуже приємно. Я вас, здається, десь зустрічав.

Ліда. Ви, мабуть, помиляєтесь. Я вас вперше бачу.

Платон. Не думаю. Ви належите до категорії тих жінок, яких, побачивши раз, не впізнати не можна.

Ліда (зніяковіла). Дякую, хоч і не знаю, чи прийняти це за комплімент...

Платон. А ви прийміть просто як приємний факт. Хто ж з вас хворий?.. (До Береста.) Мабуть, ви, коли приїхали до мене в такий пізній час. Я сьогодні до вас двічі добивався, але ваші секретарі мені відповідали, що голова виконкому не збирається хворіти і взагалі не має часу.

Берест. Жаль, не знав. Воно б, звичайно, краще мені вас прийняти, ніж вам мене.

Платон. Прошу до кабінету.

Платой і Берест пішли.

Ліда. Дивна людина! Сказав мені чудний комплімент, товаришу Бересту пустив шпильку, потягнув його до кабінету і навіть не запросив нас сісти.

Аркаді й. Не звертай уваги, такі вони всі—.хірурги.

Ліда. І в їхній владі зараз батько... Аркадію, в одинадцять років я лишилась без матері. Батько виховав мене, він був мені за матір...

Арка дій. Заспокойся.

Ліда. Пробач... сьогодні стільки хвилювання... Батько... затвердження проекту...

Аркадій. Заспокойся, Лідо. Про батька я сам поклопочусь. Що ж до проекту... завтра в нашій газеті буде твій портрет і велика стаття. Ти блискуче, з почуттям великої гідності відповідала опонентам. Ти маєш право на гордість, бо ти — справжній талант.

Ліда. Що ж Кречет сказав про мій проект?

Аркадій. Сказав, що дівчисько, видно, талановите, і навіть спитав, яка в тебе зовнішність:

Ліда. Ну?! Що ж ти?..