Драматичні твори

О восьмій вечора всі дома або чай п’ють, або в карти грають... Я не можу так жити! Не можу! Я хочу працювати так, як у столиці... Там цілісіньку ніч горять на роботі. Атож! Цілісіньку ніч! Я хочу так, як вони, день і ніч горіти на роботі... Зрозумій, Лідо, велика енергія породжує великі діла. Я почуваю, що моя енергія, моя праця, моя віра, моя сила можуть таке зробити, що не тільки в столиці, але й скрізь дізнаються, що таке твій Аркадій. Зрозумій, це не зазнайство... Ні! Це моє серце, моя душа, моє пристрасне бажання, моя мрія, моя пісня... Так, так, моя пісня. (Співає.) «Дивлюсь я на небо ¹ та й думку гадаю, чому я не сокіл...»

Ліда (підходить до нього). Який ти красивий... У тебе зараз таке натхненне обличчя... (Швидко цілує його.)

Аркадій (цілує їй руки, пригортає до себе). Спасибі, Лідо... Люблю тебе, люблю... (Цілує.)

Входить Плато и. Кладе інструментарій в шафу.

Ліда. Уже закінчили операцію?

П л а т о и. Так.

Ліда. Йому легше?

Платон. Так.

Аркадій. А де ж товариш Берест?

П л а т о н. Хворому треба спокійно полежати чверть години. Він у кабінеті, просив тебе зайти.

Аркадій. Іду. А ти, Платоне, розваж Ліду, а то вона тут засумувала трохи. (Пішов.)

Платон. З радістю.

Пауза.

Хоч, боюсь, може не вийти.

Ліда. Чому?

Платон. Я дуже стомився.

Ліда. Ви приїхали з операції?

Платон. Так.

Ліда. Що оперували?

Платон. Рак шлунка.

Ліда. І хворий буде жити?

Платон мовчить. Велика пауза.

Що?.. Ні!..

Платон. Мабуть... ні.

Ліда. Рак... яка страшна хвороба. Батько мій ліг вчора

до вас у лікарню на аналіз. У нього теж з шлунком погано.

Я так боюсь... А що коли у нього теж рак?

Платон. Це не обов’язково.

Ліда. А коли рак, тоді тільки операція?

Платон. Так.

Ліда. Ні... ні... я не дозволю... У нього хворе серце, і я буду проти.

Платон. Проти... А коли іншого виходу не буде? Ліда. Все одно.

Платон. Жаль, я не знав.

Ліда (стривожено). Що?

Платон. Я не знав, що ви так боїтесь хірургії.

Ліда. Ви щодня ріжете... Пробачте, оперуєте? Платон. Сьогодні довелось і вночі.

Ліда. Ви оперуєте тільки рак?

Платон. Не тільки. Розбиті черепи, людей покалічених, пошматованих трамваєм, авто.

Ліда. Як можуть вас вабити покалічені люди?.

Платон. Я люблю складні операції. Чи, може, ви думаєте, що в майбутніх боях ми будемо рятувати краплями «датського короля»?

Ліда. Я прошу вас облишити цю тему.

Платон. З радістю.

Ліда (підійшла до вікна.) Травнева ніч і яблуні... сп’ят ніти можна... Які пахучі яблуні... вони простягли білі руки до вашого вікна, вони вітають жорстокого хірурга.

Платон. Дякую. Я думаю, що вони теж чекають на операцію.