Драматичні твори

Валя. Терентію Йосиповичу!..

Терентій Йосипович. Валю, мовчу!

Стьопа. Облишимо суперечки, друзі мої. Дивіться вгору. (Показує на годинник.) Вже час зводить стрілки. Дванадцять годин — перше дихання маленького Платона Івановича, слухайте...

Годинник б’є дванадцять.

Марія Тарасівна. Дихання Платоші...

Стьопа. Дихання Платоші, що в цю хвилину з гострим скальпелем у руці в тиші операційного залу бореться зі смертю. Відкупорюйте ж вино, наливайте в його бокал, наливайте в свої бокали — і перший тост я пропоную за матір, що породила такого сина.

Терентій Йосипович. Маріє Тарасівно, вітаю вас від усієї душі.

Валя. Поздоровляю вас, тьотю. (Цілує Марію Тарасівну.)

Марія Тарасівна (схвильовано). Спасибі тобі, Стьопо. Спасибі вам, Терентію Йосиповичу. Спасибі тобі, Валю. Коли б тут був Платоша, він би подякував вам краще, а я говорити не вмію і зараз не можу.

Валя. Маріє Тарасівно, пийте спокійно, ви сказали краще, ніж Стьопа.

Терентій Йосипович. Краще, Маріє Тарасівно, краще.

Стьопа. Згоден.

Випили.

Ваше слово, механічний громадянине!

Терентій Йосипович (встає... поправив щіточкою вуса). Стьопо, ти так зворушливо говорив, ти так схвилював мене, що я... я не можу. Валю, налий мені чарку, так я хвилююсь. Ви не помічаєте, як хвилюється механічний громадянин, колишній земський лікар Терентій Йосипович Бублик? Валю, налий мені ще чарку, бо я підходжу до основного.

Валя наливає.

(Випив.) Ось книжечка, таких книжечок у мене тридцять чотири, це — тридцять п’ята. Тридцять п’ять років моєї роботи — це тридцять п’ять таких книжечок. Позавчора відбувся мій тридцятип’ятилітній ювілей...

Валя. Терентію Йосиповичу, чому ж ви не сказали нам?

Терентій Йосипович. Я сам згадав про це пізно ввечері, лягаючи спати... Витягиув я всі свої книжечки й почав відраховувати. Мені захотілось дізнатись, скільки хворих прийняв за все своє життя Терентій Йрсипович Бублик. І от цифри... Рік має триста шістдесят п’ять днів. Я відкинув шістдесят п’ять — залишив триста. Триста днів на тридцять п’ять років — це десять тисяч п’ятсот днів. Щодня я приймав у середньому дванадцять хворих.

Валя. Більше, Терентію Йосиповичу!

Терентій Йосипович. Припустимо, що дванадцять, отже, дванадцять хворих на десять тисяч п’ятсот — буде сто двадцять п’ять тисяч. Сто двадцять п’ять тисяч хворих! Це сто двадцять п’ять тисяч пульсів, сто двадцять п’ять тисяч сердець вислухав я, механічний громадянин, колишній земський лікар Терентій Йосипович Бублик. І тоді я подумав, хто ж такий Терентій Йосипович Бублик? Механічний він чи ні?

В а л я. І до якого висновку $и прийшли?