Драматичні твори

Професор. І я, братику, хвилююсь... Але нам не можна. Так. Не можна.

Входить Берест, за ним Платон.

Платон. Хворий готовий до операції?-Лікар. Так.

Платон. Давайте на стіл... (Побачив професора.) І ви тут?

Професор. Я прийшов, щоб сказати тобі — вірю... вірю... вірю... Іди. Я чекатиму тебе тут.

Хтось із присутніх. А нам можна бути на операції? Аркадій. Можна, можна. Ви тільки одягніть халати... Платон. Під час операції я прошу нікого не пускати. (Аркадію.) І вас також прошу не заходити. (Повернувся і важко пішов по сходах.)

Аркадій (коли Платон зник за дверима). Що таке?! (Пішов за ним.)

Берест (Аркадію). Стоп!.. Назад!

Аркадій. Я завідую лікарнею, і я мушу...

Берест (перебиваючи). Зараз тут Кречет командир, і прошу вас виконувати його накази.

Аркадій. Тоді пробачте, товаришу Берест, я більше не відповідаю...

Берест. Тихше... Ти мені ще даси відповідь, хто довів Кречета до такого стану. Я з тобою завтра поговорю. (Повернувся і пішов до секретаря обкому.)

Аркадій. Я давно чекаю на цю розмову. Ми ще побачимо, хто командир. (Вийшов у бокові двері.)

Секретар обкому. Що все це значить?

Берест. Кречет не хотів їхати.

Секретар обкому. Як?

Берест. Я застав його у такому стані, ти розумієш, він весь тремтів.

Секретар обкому. Що ж буде? В такому бою спокій потрібен насамперед.

Берест. Будемо сподіватись на краще. Я вірю в Кречета. Молодий він, але глибокий, талановитий... Я вірю йому. (Побачив Ліду.) Лідо, і ти тут?

Ліда. Тут. Я тут, товаришу Берест, тому, що теж вірила — більше ніж ви — товаришу Кречету, а зараз приїхала за тілом батька після його операції...

Велика пауза. Тільки чути, як барабанить дощ.